Ваше имя (обязательно)

Ваш E-Mail (обязательно)

Тема

Сообщение

captcha

Наши контакты
ООО «КОМПАНИЯ ВЭДЛАЙН» г. Киев ул. Л. Руденко, 6А, оф.818 Тел: (044) 501-48-35 Тел/факс: (044) 501-48-36

МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Iз змiнами i доповненнями, внесеними законами України вiд 7 червня 2012 року N 4915-VI, вiд 21 червня 2012 року N 4999-VI, вiд 21 червня 2012 року N 5018-VI, вiд 4 липня 2012 року N 5043-VI, вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI, вiд 6 вересня 2012 року N 5210-VI, вiд 18 вересня 2012 року N 5288-VI, вiд 2 жовтня 2012 року N 5406-VI

Роздiл I ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основи державної митної справи

     Стаття 1. Законодавство України з питань державної митної справи 1. Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституцiї України, цього Кодексу, iнших законiв України, що регулюють питання, зазначенi у статтi 7 цього Кодексу, з мiжнародних договорiв України, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актiв, виданих на основi та на виконання цього Кодексу та iнших законодавчих актiв. 2. Вiдносини, пов’язанi iз справлянням митних платежiв, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та iншими законами України з питань оподаткування. 3. Якщо мiжнародним договором України, згода на обов’язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi цим Кодексом та iншими законами України, застосовуються правила мiжнародного договору України. Стаття 2. Особливостi набрання чинностi законами України та iншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи 1. Закони України з питань державної митної справи, нормативно-правовi акти з питань державної митної справи, виданi Кабiнетом Мiнiстрiв України та центральним органом виконавчої влади, набирають чинностi через 45 днiв з дня їх офiцiйного опублiкування, якщо iнше не передбачено самим законом або нормативно-правовим актом, але не ранiше дня їх офiцiйного опублiкування. 2. Офiцiйним опублiкуванням закону України з питань державної митної справи, нормативно-правового акта з питань державної митної справи, виданого Кабiнетом Мiнiстрiв України, центральним органом виконавчої влади, вважається опублiкування його повного тексту в одному з перiодичних друкованих видань, визначених законодавством України як офiцiйнi. Днем офiцiйного опублiкування закону України з питань державної митної справи, нормативно-правового акта з питань державної митної справи, виданого Кабiнетом Мiнiстрiв України, центральним органом виконавчої влади, вважається день виходу в свiт номера того офiцiйного друкованого видання, в якому повний текст зазначеного закону України або нормативно-правового акта опублiковано ранiше, нiж в iнших офiцiйних друкованих виданнях. Якщо опублiкування закону України з питань державної митної справи, нормативно-правового акта з питань державної митної справи, виданого Кабiнетом Мiнiстрiв України, центральним органом виконавчої влади, здiйснювалося частинами, днем його офiцiйного опублiкування вважається день виходу в свiт того номера офiцiйного друкованого видання, в якому ранiше, нiж в iнших офiцiйних друкованих виданнях, опублiковано останню частину зазначеного закону або нормативно-правового акта. 3. Закон України або iнший нормативно-правовий акт з питань державної митної справи, який набирає чинностi з дня офiцiйного опублiкування, вважається чинним з 0 годин дня, наступного за днем офiцiйного опублiкування зазначеного закону України або нормативно-правового акта. 4. Якщо для набрання чинностi законом України або iншим нормативно-правовим актом з питань державної митної справи встановлено певний строк з дня його офiцiйного опублiкування, визначений днями, цей строк починається з 0 годин дня, наступного за днем офiцiйного опублiкування зазначеного закону або акта, i закiнчується о 24 годинi останнього дня вiдповiдного строку. 5. Якщо день набрання чинностi законом України або iншим нормативно-правовим актом з питань державної митної справи визначено конкретною датою, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати. 6. Частину шосту виключено.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 3. Особливостi застосування законiв України та iнших нормативно-правових актiв з питань державної митної справи 1. При здiйсненнi митного контролю та митного оформлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перемiщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законiв України та iнших нормативно-правових актiв з питань державної митної справи, чиннi на день прийняття митної декларацiї митним органом України. 2. У разi якщо законодавством України передбачена можливiсть виконання митних формальностей без подання митної декларацiї, застосовуються норми законiв України та iнших нормативно-правових актiв з питань державної митної справи, чиннi на день виконання таких формальностей. 3. Норми законiв України, якi пом’якшують або скасовують вiдповiдальнiсть особи за порушення митних правил, передбаченi цим Кодексом, мають зворотну дiю в часi, тобто їх норми поширюються i на правопорушення, вчиненi до прийняття цих законiв. Норми законiв України, якi встановлюють або посилюють вiдповiдальнiсть за такi правопорушення, зворотної дiї в часi не мають. 4. У разi якщо норми законiв України чи iнших нормативно-правових актiв з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язкiв пiдприємств i громадян, якi перемiщують товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення через митний кордон України або здiйснюють операцiї з товарами, що перебувають пiд митним контролем, чи прав та обов’язкiв посадових осiб митних органiв, внаслiдок чого є можливiсть прийняття рiшення як на користь таких пiдприємств та громадян, так i на користь митного органу, рiшення повинно прийматися на користь зазначених пiдприємств i громадян. Стаття 4. Визначення основних термiнiв i понять 1. У цьому Кодексi наведенi нижче термiни i поняття вживаються в такому значеннi: 1) валютнi цiнностi: а) валюта України - грошовi знаки у виглядi банкнотiв, казначейських бiлетiв, монет та в iнших формах, що перебувають в обiгу та є законним платiжним засобом на територiї України, а також вилученi з обiгу або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiновi на грошовi знаки, якi перебувають в обiгу; б) iноземна валюта - iноземнi грошовi знаки у виглядi банкнотiв, казначейських бiлетiв, монет, що перебувають в обiгу та є законним платiжним засобом на територiї вiдповiдної iноземної держави, а також вилученi з обiгу або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiновi на грошовi знаки, якi перебувають в обiгу; в) платiжнi документи та цiннi папери (акцiї, облiгацiї, купони до них, векселi (тратти), борговi розписки, акредитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi у валютi України, в iноземнiй валютi або банкiвських металах; г) банкiвськi метали - золото, срiбло, платина, метали платинової групи, доведенi (афiнованi) до найвищих проб вiдповiдно до свiтових стандартiв, у зливках i порошках, що мають сертифiкат якостi, а також монети, виробленi з дорогоцiнних металiв; 2) вантаж експрес-перевiзника - консолiдованi за єдиним транспортним документом мiжнароднi експрес-вiдправлення чи мiжнароднi експрес-вiдправлення, що не увiйшли до складу цих консолiдованих мiжнародних експрес-вiдправлень за своїм характером, розмiрами або з iнших причин, що перемiщуються (пересилаються) експрес-перевiзником через митний кордон України; 3) вантажне вiдправлення - товари, що надходять в Україну на адресу осiб або вiдправляються ними за межi України, або перемiщуються транзитом через митну територiю України, крiм товарiв, що належать громадянам та перемiщуються ними у ручнiй поклажi, супроводжуваному та несупроводжуваному багажi; 4) ввезення товарiв, транспортних засобiв на митну територiю України, вивезення товарiв, транспортних засобiв за межi митної територiї України — сукупнiсть дiй, пов’язаних iз перемiщенням товарiв, транспортних засобiв через митний кордон України у будь-який спосiб у вiдповiдному напрямку; 5) випуск товарiв - надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здiйснюється митне оформлення, вiдповiдно до заявленої мети; 6) вiльний обiг - обiг товарiв, який здiйснюється без обмежень з боку митних органiв України; 7) громадяни - фiзичнi особи: громадяни України, iноземцi, особи без громадянства; 8 ) декларант - особа, яка самостiйно здiйснює декларування або вiд iменi якої здiйснюється декларування; 9) декларацiя митної вартостi - документ встановленої форми, що подається декларантом i мiстить вiдомостi щодо митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України чи стосовно яких змiнюється митний режим; 10) дозвiл митного органу - надання особi митним органом усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння вiдбитка особистої номерної печатки на супровiдних документах (декларацiях, вiдомостях) права на вчинення певних дiй; 11) дорогоцiннi метали, дорогоцiнне камiння, дорогоцiнне камiння органогенного утворення, напiвдорогоцiнне камiння - термiни вживаються у значеннi, наведеному в Законi України «Про державне регулювання видобутку, виробництва i використання дорогоцiнних металiв i дорогоцiнного камiння та контроль за операцiями з ними»; 12) експрес-перевiзник - перевiзник, який з використанням будь-якого виду транспорту здiйснює прискорене перевезення мiжнародних експрес-вiдправлень за єдиним транспортним документом (загальнi авiанакладнi (AWB — airwaybill, MAWB — master airwaybill), CMR, bill of lading (коносамент) тощо), а також забезпечує приймання, обробку, пред’явлення таких вiдправлень митним органам для митного контролю та митного оформлення в мiсцях їх митного оформлення та видачу одержувачам (повернення вiдправникам); 13) заходи нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi - не пов’язанi iз застосуванням мита до товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, встановленi вiдповiдно до закону заборони та/або обмеження, спрямованi на захист внутрiшнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспiльної моралi, на охорону здоров’я та життя людей i тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачiв товарiв, що ввозяться в Україну, а також на охорону нацiональної культурної та iсторичної спадщини; 14) зона митного контролю - мiсце, визначене митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в iнших мiсцях митної територiї України, в межах якого митнi органи здiйснюють митнi формальностi; 15) iноземнi товари - товари, що не є українськими вiдповiдно до пункту 61 цiєї статтi, а також товари, що втратили митний статус українських товарiв вiдповiдно до цього Кодексу; 16) контейнер - транспортне обладнання (клiтка, знiмна цистерна або подiбний засiб), що: а) являє собою повнiстю або частково закриту ємнiсть, призначену для помiщення в неї вантажiв; б) має постiйний характер i завдяки цьому є достатньо мiцним, щоб слугувати для багаторазового використання; в) спецiально сконструйоване для полегшення перевезення вантажiв одним або кiлькома видами транспорту без промiжного перевантаження; г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на iнший; ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати; д) що має внутрiшнiй об’єм не менше одного метра кубiчного. Термiн «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхiднi для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом iз контейнером. Знiмнi кузови прирiвнюються до контейнерiв; 17) контрафактнi товари - товари, що мiстять об’єкти права iнтелектуальної власностi, ввезення яких на митну територiю України або вивезення з цiєї територiї є порушенням прав iнтелектуальної власностi, що охороняються вiдповiдно до закону; 18 ) культурнi цiнностi - об’єкти матерiальної та духовної культури, що мають художнє, iсторичне, етнографiчне та наукове значення i пiдлягають збереженню, вiдтворенню та охоронi вiдповiдно до законодавства України; 19) моторнi транспортнi засоби - транспортнi засоби, що рухаються за допомогою встановленого на них двигуна; 20) митна декларацiя - заява встановленої форми, в якiй особою зазначено митну процедуру, що пiдлягає застосуванню до товарiв, та передбаченi законодавством вiдомостi про товари, умови i способи їх перемiщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежiв, необхiдних для застосування цiєї процедури; 21) митна процедура - зумовленi метою перемiщення товарiв через митний кордон України сукупнiсть митних формальностей та порядок їх виконання; 22) митне забезпечення - одноразовi номернi запiрно-пломбовi пристрої, печатки, штампи, голографiчнi мiтки, засоби електронного цифрового пiдпису та iншi засоби iдентифiкацiї, що використовуються митними органами для вiдображення та закрiплення результатiв митного контролю та митного оформлення; 23) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхiдних для випуску товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення; 24) митний контроль - сукупнiсть заходiв, що здiйснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань державної митної справи, мiжнародних договорiв України, укладених у встановленому законом порядку; 25) митний режим - комплекс взаємопов’язаних правових норм, що вiдповiдно до заявленої мети перемiщення товарiв через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарiв, їх правовий статус, умови оподаткування i обумовлюють їх використання пiсля митного оформлення; 26) митний статус товарiв - належнiсть товарiв до українських або iноземних; 27) митнi платежi: а) мито; б) акцизний податок iз ввезених на митну територiю України пiдакцизних товарiв (продукцiї); в) податок на додану вартiсть iз ввезених на митну територiю України товарiв (продукцiї); 28 ) митнi правила - встановлений цим Кодексом та iншими актами законодавства України порядок перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здiйснення операцiй з товарами, що перебувають пiд митним контролем, або контроль за якими покладено на митнi органи цим Кодексом та iншими законами України; 29) митнi формальностi - сукупнiсть дiй, що пiдлягають виконанню вiдповiдними особами i митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи; 30) мiжнародний транспортний документ - номерний товаросупровiдний документ, який є договором на перевезення кожного окремого мiжнародного експрес-вiдправлення; 31) мiжнароднi поштовi вiдправлення - упакованi та оформленi вiдповiдно до вимог актiв Всесвiтнього поштового союзу та Правил надання послуг поштового зв’язку листи, поштовi картки, бандеролi, спецiальнi мiшки з позначкою «М», дрiбнi пакети, вiдправлення з оголошеною цiннiстю, поштовi посилки, згрупованi поштовi вiдправлення з позначкою «Консигнацiя», вiдправлення мiжнародної прискореної пошти «EMS», якi приймаються для пересилання за межi України, доставляються в Україну або перемiщуються через територiю України транзитом операторами поштового зв’язку; 32) мiжнароднi експрес-вiдправлення - належним чином упакованi мiжнароднi вiдправлення з документами чи товарним вкладенням, якi приймаються, обробляються, перевозяться будь-яким видом транспорту за мiжнародним транспортним документом з метою доставки одержувачу прискореним способом у визначений строк; 33) нерезиденти: а) юридичнi особи, утворенi вiдповiдно до законодавства iнших держав, якi здiйснюють свою дiяльнiсть за межами України, а також їх вiдокремленi пiдроздiли з мiсцезнаходженням на територiї України, якi не здiйснюють господарську дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України; б) розташованi на територiї України дипломатичнi представництва, консульськi установи, iншi офiцiйнi представництва iноземних держав та мiжнародних органiзацiй, якi мають дипломатичнi привiлеї та iмунiтет; в) фiзичнi особи: iноземцi та особи без громадянства, громадяни України, якi мають постiйне мiсце проживання за межами України, у тому числi тi, якi тимчасово перебувають на територiї України; 34) несупроводжуваний багаж - товари, що вiдправляються їх власниками — громадянами з оформленням багажних або iнших перевiзних документiв та перемiщуються через митний кордон України окремо вiд цих громадян; 35) особи - юридичнi та фiзичнi особи; 36) особистi речi - товари, новi i такi, що були у вжитку, призначенi для забезпечення звичайних повсякденних потреб фiзичної особи, якi вiдповiдають метi перебування зазначеної особи вiдповiдно в Українi або за кордоном, перемiщуються через митний кордон України у ручнiй поклажi, супроводжуваному та несупроводжуваному багажi, мiжнародних поштових та експрес-вiдправленнях i не призначенi для пiдприємницької дiяльностi, вiдчуження або передачi iншим особам; 37) перевiзник - особа, яка здiйснює перевезення товарiв через митний кордон України та/або мiж митними органами на територiї України або є вiдповiдальною за такi перевезення; 38 ) пiдприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин-пiдприємець; 39) платник податкiв - особа, на яку вiдповiдно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та iнших законiв України покладено обов’язок зi сплати митних платежiв; 40) повiрений - особа, яка дiє на пiдставi договору доручення з експрес-перевiзником i здiйснює пред’явлення мiжнародних експрес-вiдправлень митному органу за мiсцезнаходженням одержувача (вiдправника); 41) попереднє повiдомлення - завчасне повiдомлення митного органу декларантом про намiр ввезти товари на митну територiю України або вивезти їх за її межi; 42) попереднiй документальний контроль - контрольнi заходи, якi полягають у перевiрцi документiв та вiдомостей, необхiдних для здiйснення державних санiтарно-епiдемiологiчного, ветеринарно-санiтарного, фiтосанiтарного, екологiчного контролю, та здiйснюються митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України щодо товарiв, у тому числi продуктiв та сировини тваринного походження, що перемiщуються через митний кордон України; 43) посадовi особи пiдприємств - керiвники та iншi працiвники пiдприємств (резиденти та нерезиденти), якi в силу постiйно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов’язкiв вiдповiдають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та iншими нормативно-правовими актами України, а також мiжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку; 44) посадовi особи представництв iноземних держав та мiжнародних органiзацiй - акредитованi в Українi глави дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу, посадовi особи консульських установ, представники iноземних держав при мiжнародних органiзацiях, посадовi особи мiжнародних органiзацiй; 45) постiйне мiсце проживання - мiсце проживання на територiї будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постiйного мiсця проживання на територiї iнших держав i має намiр проживати на територiї цiєї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, i за умови, що таке проживання не є наслiдком виконання цим громадянином службових обов’язкiв або зобов’язань за договором (контрактом); 46) об’єкти права iнтелектуальної власностi - об’єкти авторського права i сумiжних прав, винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, торговельнi марки, географiчнi зазначення (зазначення походження товарiв) та сорти рослин; 47) правовласник - особа, якiй вiдповiдно до закону належать майновi права на об’єкт права iнтелектуальної власностi, або особа, яка дiє вiд її iменi в межах наданих повноважень; 48 ) припаси: а) товари, призначенi для споживання пасажирами та членами екiпажiв (бригад) на борту транспортних засобiв, незалежно вiд того, продаються цi товари чи нi; б) товари, необхiднi для експлуатацiї i технiчного обслуговування транспортних засобiв на шляху прямування та у пунктах промiжних стоянок чи зупинок (у тому числi пально-мастильнi матерiали), крiм запасних частин та устаткування, якi знаходяться у транспортних засобах на момент прибуття на митну територiю України або доставляються на них пiд час перебування на цiй територiї; в) товари, якi призначаються для продажу на винос пасажирам та членам екiпажiв (бригад) транспортних засобiв i знаходяться у цих транспортних засобах на момент прибуття на митну територiю України або доставляються на них пiд час перебування на цiй територiї; 49) пропуск товарiв через митний кордон України - надання митним органом вiдповiднiй особi дозволу на перемiщення товарiв через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого перемiщення; 50) резиденти: а) юридичнi особи, якi утворенi та провадять свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України, з мiсцезнаходженням на її територiї, а також їх вiдокремленi пiдроздiли за кордоном, що не здiйснюють господарської дiяльностi; б) дипломатичнi представництва, консульськi установи та iншi офiцiйнi представництва України за кордоном, якi мають дипломатичнi привiлеї та iмунiтет; в) фiзичнi особи: громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi мають постiйне мiсце проживання в Українi, у тому числi тi, якi тимчасово перебувають за кордоном; г) вiдокремленi пiдроздiли iноземних юридичних осiб з мiсцезнаходженням на територiї України, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України; ґ) iнвестор (оператор) за угодою про розподiл продукцiї, у тому числi постiйне представництво iнвестора-нерезидента; 51) ремонт - операцiї, що здiйснюються для усунення недолiкiв товарiв, приведення їх у робочий стан, вiдновлення ресурсу або характеристик та не призводять до змiни коду цих товарiв згiдно з Українською класифiкацiєю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi; 52) ручна поклажа - товари, що належать громадянам i перемiщуються через митний кордон України разом з цими громадянами або уповноваженими ними особами без оформлення багажних чи iнших перевiзних документiв; 53) спецiально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного перемiщення товарiв через митний кордон України, а також обладнанi та пристосованi з цiєю метою конструктивнi ємностi чи предмети, якi попередньо пiддавалися розбиранню, монтажу тощо; 54) судно закордонного плавання - українське або iноземне судно, яке здiйснює мiжнароднi перевезення товарiв та/або пасажирiв та прибуває на митну територiю України або вибуває за її межi; 55) супроводжуваний багаж - товари, що належать громадянам i перемiщуються через митний кордон України у багажних вiддiленнях транспортних засобiв, якими прямують цi громадяни, з оформленням багажних або iнших перевiзних документiв; 56) тарифна квота - визначений обсяг товару, в межах якого ввезення або вивезення такого товару здiйснюється за пiльговою ставкою мита або без застосування мита; 57) товари - будь-якi рухомi речi, у тому числi тi, на якi законом поширено режим нерухомої речi (крiм транспортних засобiв комерцiйного призначення), валютнi цiнностi, культурнi цiнностi, а також електроенергiя, що перемiщується лiнiями електропередачi; 58 ) транспортнi засоби - транспортнi засоби комерцiйного призначення, транспортнi засоби особистого користування, трубопроводи та лiнiї електропередачi; 59) транспортнi засоби комерцiйного призначення - будь-яке судно (у тому числi самохiднi та несамохiднi лiхтери та баржi, а також судна на пiдводних крилах), судно на повiтрянiй подушцi, повiтряне судно, автотранспортний засiб (моторнi транспортнi засоби, причепи, напiвпричепи) чи рухомий склад залiзницi, що використовуються в мiжнародних перевезеннях для платного транспортування осiб або для платного чи безоплатного промислового чи комерцiйного транспортування товарiв разом з їхнiми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що мiстяться в їхнiх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом iз транспортними засобами комерцiйного призначення; 60) транспортнi засоби особистого користування — наземнi транспортнi засоби товарних позицiй 870287038704(загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згiдно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позицiї 8716 згiдно з УКТ ЗЕД, плавучi засоби та повiтрянi судна, що зареєстрованi на територiї вiдповiдної країни, перебувають у власностi або тимчасовому користуваннi вiдповiдного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кiлькостi не бiльше однiєї одиницi на кожну товарну позицiю виключно для особистого користування, а не для промислового або комерцiйного транспортування товарiв чи пасажирiв за плату або безоплатно; 61) українськi товари - товари: а) якi повнiстю отриманi (виробленi) на митнiй територiї України та якi не мiстять товарiв, ввезених iз-за меж митної територiї України. Товари, повнiстю отриманi (виробленi) на митнiй територiї України, не мають митного статусу українських товарiв, якщо вони отриманi (виробленi) з товарiв, якi не перебувають у вiльному обiгу на митнiй територiї України; б) ввезенi на митну територiю України та випущенi для вiльного обiгу на цiй територiї; в) отриманi (виробленi) на митнiй територiї України виключно з товарiв, зазначених у пiдпунктi «б», або з товарiв, зазначених у пiдпунктах «а» i «б» цього пункту; 62) умовне звiльнення вiд оподаткування митними платежами - звiльнення вiд сплати нарахованого податкового зобов’язання у разi помiщення товарiв у митнi режими, що передбачають звiльнення вiд оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму; 63) уповноважена особа (представник) - особа, яка на пiдставi договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, надiлена правом вчиняти дiї, пов’язанi з проведенням митних формальностей, щодо товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення вiд iменi декларанта.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI, вiд 02.10.2012р. N 5406-VI)

Стаття 5. Державна полiтика у сферi державної митної справи 1. Державна полiтика у сферi державної митної справи — це система цiлей, принципiв, функцiй, напрямiв, засобiв i механiзмiв дiяльностi держави, спрямованих на забезпечення нацiональних митних iнтересiв та безпеки України, регулювання зовнiшньої торгiвлi та захист внутрiшнього ринку, розвиток нацiональної економiки та її iнтеграцiю до свiтової економiки, наповнення державного бюджету, якi реалiзуються через: 1) механiзми тарифного та нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi; 2) участь у митних союзах, зонах вiльної торгiвлi та мiжнародних договорах (конвенцiях) з митних питань; 3) встановлення порядку перемiщення товарiв через митний кордон України та здiйснення їх митного контролю; 4) законодавство України з питань державної митної справи. Стаття 6. Митнi iнтереси та митна безпека 1. Митнi iнтереси України — це нацiональнi iнтереси України, забезпечення та реалiзацiя яких досягається шляхом здiйснення державної митної справи. 2. Митна безпека — це стан захищеностi митних iнтересiв України. Стаття 7. Державна митна справа 1. Встановленi порядок i умови перемiщення товарiв через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механiзмiв тарифного i нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, справляння митних платежiв, ведення митної статистики, обмiн митною iнформацiєю, ведення Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, здiйснення вiдповiдно до закону державного контролю нехарчової продукцiї при її ввезеннi на митну територiю України, запобiгання та протидiя контрабандi, боротьба з порушеннями митних правил, органiзацiя i забезпечення дiяльностi митних органiв та iншi заходи, спрямованi на реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, становлять державну митну справу. 2. Державна митна справа здiйснюється з додержанням прийнятих у мiжнароднiй практицi форм декларування товарiв, методiв визначення митної вартостi товарiв, систем класифiкацiї та кодування товарiв та системи митної статистики, iнших загальновизнаних у свiтi норм i стандартiв. 3. Засади державної митної справи, зокрема, статус митної служби України та основнi питання органiзацiї її дiяльностi, митна територiя та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, митнi режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та перемiщення через територiю України транзитом окремих видiв товарiв, умови та порядок справляння митних платежiв, митнi пiльги, визначаються цим Кодексом та iншими законами України. 4. Безпосереднє керiвництво здiйсненням державної митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи. Стаття 8. Принципи здiйснення державної митної справи 1. Державна митна справа здiйснюється на основi принципiв: 1) виключної юрисдикцiї України на її митнiй територiї; 2) виключних повноважень митних органiв України щодо здiйснення державної митної справи; 3) законностi та презумпцiї невинуватостi; 4) єдиного порядку перемiщення товарiв, транспортних засобiв через митний кордон України; 5) спрощення законної торгiвлi; 6) визнання рiвностi та правомiрностi iнтересiв усiх суб’єктiв господарювання незалежно вiд форми власностi; 7) додержання прав та охоронюваних законом iнтересiв осiб; 8 ) заохочення доброчесностi; 9) гласностi та прозоростi; 10) вiдповiдальностi всiх учасникiв вiдносин, що регулюються цим Кодексом. Стаття 9. Митна територiя України 1. Територiя України, зайнята сушею, територiальне море, внутрiшнi води i повiтряний простiр, а також територiї вiльних митних зон, штучнi острови, установки i споруди, створенi у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, на якi поширюється виключна юрисдикцiя України, становлять митну територiю України. 2. Для цiлей застосування положень роздiлiв V i IX цього Кодексу територiї вiльних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної територiї України. Стаття 10. Митний кордон України 1. Межi митної територiї України є митним кордоном України. Митний кордон України збiгається з державним кордоном України, крiм меж штучних островiв, установок i споруд, створених у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, на якi поширюється виключна юрисдикцiя України. Межi територiї зазначених островiв, установок i споруд становлять митний кордон України. Стаття 11. Додержання вимог щодо конфiденцiйностi iнформацiї 1. Iнформацiя, що стосується державної митної справи, отримана митними органами, може використовуватися ними виключно для митних цiлей i не може розголошуватися без дозволу суб’єкта, осiб чи органу, що надав таку iнформацiю, зокрема, передаватися третiм особам, у тому числi iншим органам державної влади, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом та iншими законами України. 2. Iнформацiя щодо пiдприємств, громадян, а також товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перемiщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується митними органами, вноситься до iнформацiйних баз даних i використовується з урахуванням обмежень, передбачених для iнформацiї з обмеженим доступом. 3. За розголошення iнформацiї, зазначеної у цiй статтi, посадовi особи митних органiв несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законом. 4. Не вважається розголошенням надання знеособленої зведеної iнформацiї для статистичних цiлей, знеособленої аналiтичної iнформацiї, iнформацiї щодо загальних питань роботи митницi, iнформацiї, яка не стосується конкретних фiзичних та/або юридичних осiб i не може становити комерцiйну таємницю, iнформацiя, яка стосується правопорушень, а також публiчне обговорення в засобах масової iнформацiї та суспiльствi проблем державної митної справи.

Глава 2. Уповноважений економiчний оператор

     Стаття 12. Надання статусу уповноваженого економiчного оператора 1. Уповноважений економiчний оператор — це пiдприємство, створене вiдповiдно до законодавства України, яке вiдповiдає умовам, встановленим статтею 14 цього Кодексу, та має право користуватися спецiальними спрощеннями вiдповiдно до статтi 15 цього Кодексу. 2. Статус уповноваженого економiчного оператора надається пiдприємству митницею шляхом видачi сертифiката уповноваженого економiчного оператора та включення його до Єдиного реєстру уповноважених економiчних операторiв. 3. Пiдприємству може бути видано сертифiкати уповноваженого економiчного оператора таких видiв: 1) на спрощення митних процедур; 2) щодо надiйностi i безпеки; 3) на спрощення митних процедур та щодо надiйностi i безпеки. 4. Статус уповноваженого економiчного оператора визнається на всiй митнiй територiї України. 5. Взаємовiдносини уповноваженого економiчного оператора з митним органом визначаються погодженою керiвником митного органу та уповноваженим економiчним оператором процедурою, що встановлює: 1) регламент iнформацiйного обмiну мiж митним органом та уповноваженим економiчним оператором; 2) порядок облiку, зберiгання та перевiрки митного забезпечення, знятого з товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення; 3) особливостi виконання митних формальностей пiд час застосування спецiальних спрощень, що надаються уповноваженому економiчному оператору вiдповiдно до цього Кодексу.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 13. Подання заяви та видача сертифiката уповноваженого економiчного оператора 1. З метою отримання статусу уповноваженого економiчного оператора пiдприємство подає до митницi за мiсцем своєї державної реєстрацiї заяву, пiдписану керiвником i завiрену печаткою пiдприємства. Вид сертифiката уповноваженого економiчного оператора заявник обирає самостiйно. 2. До заяви про видачу сертифiката уповноваженого економiчного оператора додається анкета з результатами самооцiнки, проведеної заявником за такими критерiями: 1) дотримання положень законодавства України, у тому числi з питань державної митної справи; 2) система звiтностi та облiку товарiв, транспортних засобiв; 3) платоспроможнiсть; 4) вiдповiднiсть стандартам безпеки. 3. В анкетi зазначаються такi вiдомостi: 1) правовий статус заявника, дата його створення, юридичнi та банкiвськi реквiзити; 2) органiзацiйна та матерiальна характеристики пiдприємства: кiлькiсть працюючих, види зовнiшньоекономiчної дiяльностi, обсяг рiчного прибутку; 3) зарубiжнi торговельнi партнери; 4) система облiку товарiв, що дає змогу порiвнювати вiдомостi, наданi митним органам при здiйсненнi митного контролю та митного оформлення, з вiдомостями про проведення господарської дiяльностi; 5) наявнiсть автоматизованої системи декларування, контролю та облiку митних декларацiй, у тому числi з обов’язковим використанням програмного продукту, сумiсного з програмними продуктами, якi використовуються митними органами; 6) обсяг експорту та/або iмпорту в кiлькiсному та грошовому виразi; 7) залучення посередникiв при здiйсненнi зовнiшньоторговельних операцiй; 8 ) вiдповiднiсть результатiв дiяльностi вимогам законодавства України, у тому числi з питань державної митної справи: кiлькiсть та види порушень, заходи, вжитi для їх усунення; 9) ступiнь ризику товарiв, що iмпортуються та/або експортуються; 10) система ведення бухгалтерського облiку; 11) ступiнь безпеки та захисту iнформацiї; 12) наявнiсть або вiдсутнiсть внутрiшньої системи контролю безпеки, система доступу до iнформацiї; 13) проведення аудиту та контроль ступеня безпеки iнформацiї; 14) наявнiсть або вiдсутнiсть посередника у взаємодiї з митними органами; 15) наявнiсть або вiдсутнiсть програм захисту у користувачiв електронної системи обмiну даними, особливих заходiв безпеки; 16) розробник програмного забезпечення; 17) наявнiсть або вiдсутнiсть iнструкцiй щодо безпеки, у тому числi дiловодства у паперовiй та електроннiй формах; 18 ) ступiнь фiзичної безпеки пiдприємства: порядок допуску на територiю та до примiщень, ступiнь їх захисту, наявнiсть або вiдсутнiсть системи сигналiзацiї та вiдеоспостереження; 19) наявнiсть або вiдсутнiсть навантажувальної технiки, ступiнь її безпеки; 20) наявнiсть або вiдсутнiсть власних та/або орендованих мiсць зберiгання товарiв пiд митним контролем, система безпеки цих мiсць, система доступу персоналу до них. 4. Форми заяви про видачу сертифiката уповноваженого економiчного оператора та анкети з результатами самооцiнки, проведеної заявником, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. 5. Крiм зазначених обов’язкових вiдомостей, заявник може надати митному органу додатковi вiдомостi, зумовленi специфiкою видiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, якi вiн провадить. 6. Митниця проводить попередню (фiзичну та документальну) перевiрку вiдомостей, наданих заявником, i передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, заяву, анкету та свiй висновок про можливiсть або неможливiсть надання заявниковi статусу уповноваженого економiчного оператора. Якщо протягом трьох рокiв, що передують датi подання заяви, цим пiдприємством здiйснювалося митне оформлення товарiв, транспортних засобiв в iншому митному органi, то митниця, до якої подана заява, надсилає до такого митного органу запит про перевiрку наведених в анкетi вiдомостей. Перевiрка (фiзична та документальна) проводиться у тритижневий строк з дня отримання запиту. Результати перевiрки надсилаються до митницi — вiдправника запиту в електроннiй формi. Пiсля закiнчення перевiрки митниця передає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, заяву, анкету та свiй висновок про можливiсть або неможливiсть надання заявниковi статусу уповноваженого економiчного оператора. 7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, у двотижневий строк з дня надходження до нього висновку, зазначеного у частинi шостiй цiєї статтi, приймає рiшення про пiдтвердження можливостi або неможливостi надання заявнику статусу уповноваженого економiчного оператора та повiдомляє про прийняте рiшення митницю. У разi прийняття рiшення про неможливiсть надання заявнику статусу уповноваженого економiчного оператора зазначаються пiдстави прийняття такого рiшення. 8. До проведення перевiрки вiдповiдностi зовнiшньоекономiчної дiяльностi кандидата на отримання статусу уповноваженого економiчного оператора стандартам безпеки можуть залучатися посадовi особи спецiалiзованих митних органiв, фахiвцi та експерти галузевих мiнiстерств i вiдомств за погодженням їх керiвникiв та керiвника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи. 9. Рiшення щодо надання або ненадання статусу уповноваженого економiчного оператора приймається митницею протягом 90 календарних днiв з дня отримання нею заяви. За необхiдностi цей строк може бути продовжений на 30 календарних днiв. У разi вiдмови у наданнi статусу уповноваженого економiчного оператора митниця письмово повiдомляє заявника про пiдстави такої вiдмови в межах строку, встановленого цiєю частиною. 10. Форма i порядок видачi сертифiката уповноваженого економiчного оператора визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. 11. У разi прийняття рiшення про надання пiдприємству статусу уповноваженого економiчного оператора таке пiдприємство включається до Єдиного реєстру уповноважених економiчних операторiв i протягом трьох робочих днiв з дня прийняття рiшення йому видається вiдповiдний сертифiкат. 12. Пiдприємство зобов’язане iнформувати вiдповiдний митний орган про змiну вiдомостей, заявлених ним для отримання сертифiката уповноваженого економiчного оператора, протягом п’яти робочих днiв з дня змiни таких вiдомостей. 13. Порядок та критерiї оцiнки вiдомостей, заявлених пiдприємством для отримання статусу уповноваженого економiчного оператора, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. Стаття 14. Умови отримання сертифiката уповноваженого економiчного оператора 1. Для отримання сертифiката уповноваженого економiчного оператора пiдприємство повинно вiдповiдати таким умовам: 1) здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi протягом не менше трьох рокiв до дня звернення до митницi з заявою про надання статусу уповноваженого оператора економiчної дiяльностi; 2) вiдсутнiсть на день звернення до митницi невиконаного зобов’язання iз сплати митних платежiв та пенi; 3) вiдсутнiсть на день звернення до митницi заборгованостi вiдповiдно до податкового законодавства; 4) вiдсутнiсть протягом трьох рокiв до дня звернення до митницi фактiв притягнення посадових осiб пiдприємства до адмiнiстративної вiдповiдальностi за порушення митних правил за статтями 472, 482 — 485 цього Кодексу; 5) наявнiсть такої системи облiку товарiв, яка дає змогу порiвнювати документи i вiдомостi, що надаються митним органам при здiйсненнi митного контролю та митного оформлення, з документами i вiдомостями про провадження господарської дiяльностi; 6) вiдсутнiсть на день звернення до митницi суми непогашеного грошового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевiрки. 2. У разi якщо пiдприємство на день подання ним заяви про видачу сертифiката уповноваженого економiчного оператора протягом трьох рокiв не перебувало на облiку в митних органах, воно додає до заяви письмову згоду про проведення щодо нього митними органами протягом шести мiсяцiв з дня отримання ним сертифiката уповноваженого економiчного оператора позапланових перевiрок облiку товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перемiщуються через митний кордон України та/або перебувають пiд митним контролем, безпосереднiм отримувачем, вiдправником або перевiзником яких є зазначене пiдприємство. Стаття 15. Спецiальнi спрощення, що надаються уповноваженому економiчному оператору 1. Уповноваженому економiчному оператору, якому видано сертифiкат щодо надiйностi i безпеки, можуть бути наданi такi спецiальнi спрощення: 1) зменшений обсяг вiдомостей, якi необхiдно надати митному органу до прибуття на митну територiю України та/або вибуття за межi митної територiї України товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення; 2) тимчасове зберiгання товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перебувають пiд митним контролем, у примiщеннях, на вiдкритих та критих майданчиках уповноваженого оператора економiчної дiяльностi; 3) зняття митного забезпечення без отримання дозволу митницi; 4) вiдправка товарiв з примiщень, вiдкритих та критих майданчикiв уповноваженого оператора економiчної дiяльностi без пред’явлення їх митному органу вiдправлення. 2. Уповноваженому економiчному оператору, якому видано сертифiкат на спрощення митних процедур, можуть бути наданi такi спецiальнi спрощення: 1) здiйснення митного контролю в першочерговому порядку; 2) розмiщення товарiв на складi тимчасового зберiгання закритого типу без отримання дозволу митного органу; 3) звiльнення вiд надання гарантiї при здiйсненнi внутрiшнього митного транзиту товарiв (крiм пiдакцизних), якщо декларантом є уповноважений економiчний оператор; 4) митне оформлення товарiв на об’єктах уповноваженого оператора економiчної дiяльностi; 5) подання однiєї митної декларацiї, якщо протягом певного часу, погодженого з митним органом, товари неодноразово ввозяться на митну територiю України або вивозяться за її межi однiєю особою за одним зовнiшньоекономiчним договором. 3. Уповноваженому економiчному оператору, якому видано сертифiкат на спрощення митних процедур та щодо надiйностi i безпеки, можуть бути наданi одночасно спецiальнi спрощення, визначенi частинами першою i другою цiєї статтi. 4. Спецiальнi спрощення, передбаченi цiєю статтею, застосовуються у разi, якщо уповноважений економiчний оператор здiйснює декларування товарiв самостiйно, та у разi, якщо уповноважений економiчний оператор доручає у встановленому законодавством порядку здiйснити декларування товарiв вiд свого iменi iншiй особi. 5. Отримання сертифiката уповноваженого економiчного оператора надає вiдповiднiй особi право на провадження видiв дiяльностi, зазначених у пунктах 3, 5, 6 статтi 404 цього Кодексу, за умови виконання до отримання зазначеного сертифiката вимог щодо облаштування вiдповiдних об’єктiв, встановлених вiдповiдно до статтi 407 цього Кодексу. 6. Порядок застосування спецiальних спрощень, передбачених цiєю статтею, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 16. Зупинення дiї сертифiката уповноваженого економiчного оператора 1. Дiя сертифiката уповноваженого економiчного оператора зупиняється митницею за наявностi таких пiдстав: 1) виявлення митним органом достовiрних фактiв та вiдомостей, що спростовують вiдомостi, наданi за результатами самооцiнки; 2) подання пiдприємством заяви про зупинення дiї сертифiката уповноваженого економiчного оператора; 3) наявнiсть заборгованостi iз сплати митних платежiв та пенi; 4) притягнення керiвникiв заявника, його засновникiв, акцiонерiв — фiзичних осiб, якi володiють контрольним пакетом акцiй, до кримiнальної вiдповiдальностi за злочини проти власностi, у сферi господарської дiяльностi та/або у сферi службової дiяльностi; 5) порушення справи про порушення заявником митних правил за статтями 472, 482 — 485 цього Кодексу; 6) невиконання вимог частини дванадцятої статтi 13 цього Кодексу; 7) наявнiсть непогашеного грошового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевiрки. 2. Строк зупинення дiї сертифiката уповноваженого економiчного оператора становить: 1) у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цiєї статтi, — до трьох мiсяцiв; 2) у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цiєї статтi, — згiдно iз заявою, але не бiльше трьох мiсяцiв; 3) у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цiєї статтi, — до погашення заборгованостi; 4) у випадках, передбачених пунктами 4 i 5 частини першої цiєї статтi, — до набрання законної сили вироком у кримiнальнiй справi, постановою про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi у справi про порушення митних правил або постановою (ухвалою) про закриття справи; 5) у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цiєї статтi, — до одного мiсяця; 6) у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цiєї статтi, — до погашення грошового зобов’язання. 3. Митниця протягом п’яти робочих днiв з дати зупинення дiї сертифiката уповноваженого економiчного оператора письмово iнформує про це уповноваженого економiчного оператора. Стаття 17. Анулювання сертифiката уповноваженого економiчного оператора 1. Сертифiкат уповноваженого економiчного оператора анулюється у разi: 1) подання пiдприємством заяви про виключення його з Єдиного реєстру уповноважених економiчних операторiв; 2) припинення юридичної особи — уповноваженого економiчного оператора згiдно iз законодавством України; 3) набрання стосовно керiвникiв уповноваженого економiчного оператора, його засновникiв, акцiонерiв, якi володiють контрольним пакетом акцiй, законної сили обвинувальним вироком суду за злочини проти власностi, у сферi господарської дiяльностi та/або у сферi службової дiяльностi; 4) притягнення бiльше двох разiв протягом року посадових осiб уповноваженого економiчного оператора до адмiнiстративної вiдповiдальностi за порушення митних правил за статтями 472, 482 — 485 цього Кодексу; 5) неподання пiдприємством вiдомостей, передбачених частиною дванадцятою статтi 13 цього Кодексу, протягом строку призупинення дiї сертифiката уповноваженого економiчного оператора. 2. Рiшення про анулювання сертифiката уповноваженого економiчного оператора оформлюється наказом митницi i набирає чинностi з дня видання зазначеного наказу. Належним чином завiрена копiя цього наказу не пiзнiше першого робочого дня, наступного за днем його видання, вручається пiд розписку керiвниковi вiдповiдного пiдприємства або надсилається цьому пiдприємству рекомендованим листом з повiдомленням про вручення. Стаття 18. Єдиний реєстр уповноважених економiчних операторiв 1. Єдиний реєстр уповноважених економiчних операторiв складається з трьох роздiлiв вiдповiдно до видiв отриманих пiдприємствами сертифiкатiв уповноваженого економiчного оператора. 2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, веде Єдиний реєстр уповноважених економiчних операторiв та забезпечує його оприлюднення на своєму офiцiйному сайтi.

Глава 3. Iнформування, консультування та попереднi рiшення з питань державної митної справи

     Стаття 19. Iнформування про митнi правила 1. Митнi органи iнформують заiнтересованих осiб про митнi правила у встановленому законом порядку. 2. Для спрощення доступу заiнтересованих осiб до такої iнформацiї митнi органи застосовують iнформацiйнi технологiї. Стаття 20. Iнформацiя щодо законодавства України з питань державної митної справи 1. Iнформацiя щодо законодавства України з питань державної митної справи надається у встановленому законом порядку. 2. Митнi органи надають не тiльки iнформацiю, яку запитувала заiнтересована особа, а й будь-яку iншу iнформацiю, яка стосується запиту, якщо її доведення до вiдома заiнтересованої особи вважається митним органом доцiльним. 3. Стислi довiдки щодо основних положень законодавства України з питань державної митної справи, у тому числi щодо пiльг, якi надаються при перемiщеннi товарiв через митний кордон України, розмiщуються для загального ознайомлення в мiсцях розташування митних органiв. Довiдки друкуються українською мовою, офiцiйними мовами вiдповiдних сумiжних країн, а також iншими iноземними мовами, якi є мовами мiжнародного спiлкування. Стаття 21. Консультування з питань державної митної справи 1. За зверненнями пiдприємств та громадян, що перемiщують товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення через митний кордон України або провадять дiяльнiсть, контроль за якою вiдповiдно до цього Кодексу покладено на митнi органи (заiнтересованих осiб), митнi органи безоплатно надають консультацiї з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи. 2. Консультацiї з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються митницями за мiсцем розташування пiдприємств (за мiсцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, в уснiй, письмовiй або, за бажанням заiнтересованої особи, електроннiй формi у строк, що не перевищує 30 календарних днiв, наступних за днем отримання вiдповiдного звернення. Консультацiї в письмовiй формi надаються у виглядi рiшень митних органiв. 3. Консультацiя з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно особою, якiй надано таку консультацiю. 4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, перiодично проводить узагальнення консультацiй з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, якi стосуються значної кiлькостi осiб або значних сум митних платежiв, та затверджує своїми наказами узагальненi консультацiї, якi пiдлягають оприлюдненню. 5. Не може бути притягнуто до вiдповiдальностi особу, яка дiяла вiдповiдно до консультацiї з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, наданої в письмовiй або електроннiй формi, а також до узагальненої консультацiї, зокрема, на пiдставi того, що у подальшому такi консультацiї були змiненi або скасованi. 6. Консультацiя з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи може бути оскаржена до органу вищого рiвня в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, або до суду як правовий акт iндивiдуальної дiї, якщо вона, на думку заiнтересованої особи, суперечить нормам вiдповiдного акта законодавства. Визнання судом такої консультацiї недiйсною є пiдставою для надання нової консультацiї з урахуванням висновкiв суду. Стаття 22. Вiдповiдальнiсть за порушення порядку надання iнформацiї 1. За надання недостовiрної iнформацiї, а також за неправомiрну вiдмову у наданнi вiдповiдної iнформацiї, несвоєчасне надання iнформацiї та iншi правопорушення у сферi iнформацiйних вiдносин посадовi особи митної служби України несуть вiдповiдальнiсть, передбачену законом. Стаття 23. Попереднi рiшення 1. За письмовими зверненнями декларантiв або уповноважених ними осiб митнi органи приймають попереднi рiшення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань державної митної справи. Такi рiшення виносяться до початку перемiщення товарiв через митний кордон України. 2. Попереднє рiшення є обов’язковим для виконання будь-яким митним органом. 3. Форма попереднього рiшення та порядок його прийняття визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. 4. Попереднi рiшення можуть прийматися з питань: 1) класифiкацiї товарiв (у тому числi комплектних об’єктiв, що постачаються в розiбраному станi декiлькома партiями протягом тривалого перiоду) згiдно з УКТ ЗЕД; 2) визначення країни походження товарiв; 3) надання у випадках, передбачених цим Кодексом, дозволу на помiщення товарiв в окремi митнi режими. 5. Строк прийняття попереднiх рiшень з питань класифiкацiї товарiв згiдно з УКТ ЗЕД та надання дозволу на помiщення товарiв в окремi митнi режими становить 30 днiв з дня отримання митним органом вiдповiдного звернення. Цей строк може бути продовжений керiвником митного органу або уповноваженою ним особою, але не бiльше, нiж на 15 днiв, про що повiдомляється особi, яка подала звернення. Попереднє рiшення про визначення країни походження товару приймається в строк, що не перевищує 150 днiв з дня отримання митним органом вiдповiдного звернення за умови, що декларантом або уповноваженою ним особою повiдомлено всi необхiднi для прийняття такого рiшення данi про товар. 6. Строк дiї попереднього рiшення становить три роки з дати його винесення, якщо факти та умови (у тому числi правила визначення походження товарiв), на основi яких було прийнято це рiшення, залишатимуться незмiнними. 7. Митний орган, який прийняв попереднє рiшення, може його вiдкликати. Попереднє рiшення пiдлягає вiдкликанню, якщо воно: 1) було прийняте на пiдставi поданих заявником недостовiрних документiв, наданої ним недостовiрної iнформацiї, та/або внаслiдок ненадання пiдприємством всiєї наявної у нього iнформацiї, необхiдної для прийняття зазначеного рiшення, що суттєво вплинуло на характер цього рiшення; 2) вступило в суперечнiсть iз законодавством України з питань державної митної справи внаслiдок змiн в останньому; 3) прийняте з порушенням вимог цього Кодексу. 8. Якщо попереднє рiшення вiдкликано митним органом з причини, зазначеної у пунктi 1 частини сьомої цiєї статтi, декларант або уповноважена ним особа несе передбачену цим Кодексом та iншими законами України вiдповiдальнiсть за негативнi наслiдки застосування такого рiшення з моменту його прийняття. 9. Якщо попереднє рiшення вiдкликано митним органом з причин, зазначених у пунктах 2 i 3 частини сьомої цiєї статтi, декларант або уповноважена ним особа не несе вiдповiдальностi за негативнi наслiдки застосування такого рiшення з моменту його прийняття i до моменту його вiдкликання. 10. Попереднє рiшення вважається вiдкликаним з дня прийняття рiшення про його вiдкликання. Письмове повiдомлення про вiдкликання негайно направляється особi, за зверненням якої воно було прийняте. 11. За необхiдностi внесення змiн до попереднього рiшення таке рiшення вiдкликається, а на його замiну приймається нове з обов’язковим посиланням у ньому на вiдкликане рiшення та зазначенням причин його вiдкликання. Нове попереднє рiшення не пiзнiше наступного робочого дня пiсля його прийняття надсилається особi, за зверненням якої було прийнято вiдкликане рiшення. 12. Попереднi рiшення, за винятком iнформацiї, що є конфiденцiйною вiдповiдно до цього Кодексу, є загальнодоступними та оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи.

Глава 4. Оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi митних органiв, органiзацiй, їх посадових осiб та iнших працiвникiв i вiдповiдальнiсть за них

     Стаття 24. Право на оскарження 1. Кожна особа має право оскаржити рiшення, дiї або бездiяльнiсть митних органiв, органiзацiй, їх посадових осiб та iнших працiвникiв, якщо вважає, що цими рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю порушено її права, свободи чи iнтереси. 2. Предметом оскарження є: 1) рiшення — окремi акти, якими митнi органи, органiзацiї або їх посадовi особи приймають рiшення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фiзичних чи юридичних осiб або вiдмовляють у їх задоволеннi; 2) дiї — вчинки посадових осiб та iнших працiвникiв митних органiв, органiзацiй, пов’язанi з виконанням ними обов’язкiв, покладених на них вiдповiдно до цього Кодексу та iнших актiв законодавства України; 3) бездiяльнiсть — невиконання митними органами, органiзацiями, їх посадовими особами та iншими працiвниками обов’язкiв, покладених на них вiдповiдно до цього Кодексу та iнших актiв законодавства України, або неприйняття ними рiшень з питань, вiднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством. 3. Правила цiєї глави застосовуються у всiх випадках оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi митних органiв, органiзацiй, їх посадових осiб та iнших працiвникiв, крiм оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадкiв, коли законом встановлено iнший порядок оскарження зазначених рiшень, дiй чи бездiяльностi. 4. У випадках, встановлених законом, iз скаргами або заявами про захист прав, свобод чи iнтересiв iнших осiб мають право звертатися Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, громадяни та пiдприємства. 5. Оскарження податкових повiдомлень-рiшень митних органiв здiйснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Стаття 25. Порядок оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi митних органiв, органiзацiй, їх посадових осiб та iнших працiвникiв до посадових осiб та органiв вищого рiвня 1. Посадовими особами вищого рiвня стосовно посадових осiб та iнших працiвникiв митних органiв, органiзацiй є керiвники цих органiв, органiзацiй. 2. Органами вищого рiвня є: 1) щодо митних постiв — митницi, структурними пiдроздiлами яких є цi митнi пости; 2) щодо митниць, спецiалiзованих митних органiв, митних органiзацiй — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи; 3) щодо центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. 3. Скарга на рiшення, дiї або бездiяльнiсть посадової особи або iншого працiвника митного органу, органiзацiї (включаючи заступника керiвника) подається керiвниковi цього органу, органiзацiї. 4. Скарга на рiшення, дiї або бездiяльнiсть керiвника митного поста подається до митницi, структурним пiдроздiлом якої є цей митний пост. 5. Скарга на рiшення, дiї або бездiяльнiсть керiвника митницi, спецiалiзованого митного органу, митної органiзацiї подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи. 6. Скарга на рiшення, дiї або бездiяльнiсть керiвника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв, якщо iнше не передбачено законом. 7. Виконання оскаржуваного рiшення може бути зупинено повнiстю чи в певнiй частинi посадовою особою або органом, що розглядає скаргу. Посадова особа або орган, якi розглядають скаргу, зобов’язанi надати особi, яка подала скаргу, належним чином обґрунтовану письмову вiдповiдь у визначений законом строк. Виконання оскаржуваного податкового повiдомлення-рiшення здiйснюється у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 26. Вимоги до форми та змiсту скарг, строки їх подання, порядок i строки їх розгляду 1. Вимоги до форми та змiсту скарг громадян, строки їх подання, порядок i строки їх розгляду, а також вiдповiдальнiсть за протиправнi дiї, пов’язанi з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України «Про звернення громадян». 2. Скарга пiдприємства повинна мiстити всi необхiднi реквiзити цього пiдприємства та бути пiдписана керiвником зазначеного пiдприємства або особою, яка виконує його обов’язки. Якщо iнше не передбачено законом, скарги пiдприємств подаються i розглядаються у такому самому порядку i в тi самi строки, що й скарги громадян. 3. Скарга повинна мiстити конкретну iнформацiю про предмет оскарження i бути належним чином аргументованою. У разi якщо особа при поданнi скарги не може надати вiдповiдних доказiв, такi докази можуть бути представленi пiзнiше, але в межах строку, вiдведеного законом на розгляд скарги. Стаття 27. Особливостi задоволення скарг на рiшення, дiї або бездiяльнiсть митних органiв або їх посадових осiб 1. Якщо задоволення скарги на рiшення, дiї або бездiяльнiсть митних органiв або їх посадових осiб пов’язане з виплатою грошових сум, їх виплата здiйснюється за рахунок державного бюджету органами, що здiйснюють казначейське обслуговування бюджетних коштiв, на пiдставi рiшення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повнiстю або частково в порядку, визначеному законом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 28. Перевiрка законностi та обґрунтованостi рiшень, дiй або бездiяльностi митних органiв або їх посадових осiб у порядку контролю 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, має право в порядку контролю за дiяльнiстю пiдпорядкованих митних органiв або їх посадових осiб скасовувати або змiнювати їхнi неправомiрнi рiшення, а також вживати передбачених законом заходiв за фактами неправомiрних рiшень, дiй або бездiяльностi зазначених органiв або осiб. Стаття 29. Оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi митних органiв або їх посадових осiб у судовому порядку 1. Рiшення, дiї або бездiяльнiсть митних органiв або їх посадових осiб можуть бути оскарженi безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. 2. Якщо рiшення, дiї або бездiяльнiсть митного органу або його посадової особи одночасно оскаржуються до органу (посадової особи) вищого рiвня та до суду i суд вiдкриває провадження у справi, розгляд скарги органом (посадовою особою) вищого рiвня припиняється. Стаття 30. Вiдповiдальнiсть митних органiв, органiзацiй, їх посадових осiб та iнших працiвникiв 1. Посадовi особи та iншi працiвники митних органiв, органiзацiй, якi прийняли неправомiрнi рiшення, вчинили неправомiрнi дiї або допустили бездiяльнiсть, у тому числi в особистих корисливих цiлях або на користь третiх осiб, несуть кримiнальну, адмiнiстративну, дисциплiнарну та iншу вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону. 2. Шкода, заподiяна особам та їх майну неправомiрними рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю митних органiв, органiзацiй або їх посадових осiб чи iнших працiвникiв при виконаннi ними своїх службових (трудових) обов’язкiв, вiдшкодовується цими органами, органiзацiями у порядку, визначеному законом.

Глава 5. Iнформацiйнi технологiї та iнформацiйнi ресурси у державнiй митнiй справi

     Стаття 31. Застосування iнформацiйних, телекомунiкацiйних та iнформацiйно-телекомунiкацiйних систем i засобiв їх забезпечення 1. Проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення здiйснюється з використанням iнформацiйних технологiй, у тому числi заснованих на iнформацiйних, телекомунiкацiйних та iнформацiйно-телекомунiкацiйних системах, i засобiв їх забезпечення. 2. Впровадження iнформацiйних, телекомунiкацiйних та iнформацiйно-телекомунiкацiйних систем здiйснюється вiдповiдно до мiжнародних стандартiв та стандартiв України. Пiд час їх впровадження митнi органи проводять консультацiї з усiма безпосередньо заiнтересованими сторонами. 3. У державнiй митнiй справi можуть застосовуватися iнформацiйнi, телекомунiкацiйнi та iнформацiйно-телекомунiкацiйнi системи i засоби їх забезпечення, розробленi, виготовленi або придбанi митними органами. 4. Iнформацiйнi, телекомунiкацiйнi та iнформацiйно-телекомунiкацiйнi системи i засоби їх забезпечення, розробленi, виготовленi або придбанi митними органами, є державною власнiстю i закрiплюються за вiдповiдними митними органами. 5. Можливiсть використання для здiйснення державної митної справи iнформацiйних, телекомунiкацiйних та iнформацiйно-телекомунiкацiйних систем i засобiв їх забезпечення, а також порядок i умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. Стаття 32. Вимоги щодо вiдповiдностi нацiональним стандартам iнформацiйних, телекомунiкацiйних та iнформацiйно-телекомунiкацiйних систем i засобiв їх забезпечення 1. Вiдповiднiсть нацiональним стандартам iнформацiйних, телекомунiкацiйних та iнформацiйно-телекомунiкацiйних систем i засобiв їх забезпечення пiдтверджується вiдповiдно до законодавства. Стаття 33. Iнформацiйнi ресурси митних органiв 1. Iнформацiйнi ресурси митних органiв складаються iз вiдомостей, що мiстяться у документах, якi надаються пiд час проведення митного контролю та митного оформлення товарiв, транспортних засобiв, та iнших документах. 2. Iнформацiйнi ресурси митних органiв — це сукупнiсть електронної iнформацiї, що включає електроннi данi, створенi, обробленi та накопиченi в iнформацiйних системах митних органiв. 3. Необхiднi для здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, надаються цим органам iншими органами державної влади в електроннiй формi iз застосуванням засобiв електронного цифрового пiдпису. Порядок iнформацiйного обмiну мiж митними та iншими державними органами за допомогою електронних засобiв передачi iнформацiї визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. 4. Порядок використання iнформацiйних ресурсiв, що знаходяться у вiданнi митних органiв, визначається цим Кодексом та iншими законодавчими актами України. Стаття 34. Iнформацiйнi, телекомунiкацiйнi та iнформацiйно-телекомунiкацiйнi системи i засоби їх забезпечення, що використовуються суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв, встановлює вимоги до iнформацiйних, телекомунiкацiйних та iнформацiйно-телекомунiкацiйних систем i засобiв їх забезпечення, що використовуються: 1) суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi при застосуваннi спецiальних спрощених процедур; 2) утримувачами складiв тимчасового зберiгання, митних складiв, митними брокерами, iншими суб’єктами господарювання за їх бажанням для подання документiв i вiдомостей, передбачених цим Кодексом. 2. Використання для митних цiлей зазначених систем допускається тiльки пiсля перевiрки їх вiдповiдностi встановленим стандартам (вимогам) та проведення консультацiй за участю всiх безпосередньо заiнтересованих сторiн. Перевiрка органiзується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи. 3. Митнi органи та суб’єкти зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiдповiдно до закону можуть обмiнюватися будь-якою iнформацiєю, обмiн якою прямо не передбачений законодавством України з питань державної митної справи, зокрема, з метою налагодження спiвробiтництва з питань iдентифiкацiї та протидiї ризикам. Такий обмiн може вiдбуватися на основi письмової угоди та передбачати доступ митних органiв до електронних iнформацiйних систем суб’єкта господарювання. Будь-яка iнформацiя, що надається сторонами у ходi спiвробiтництва, є конфiденцiйною, якщо сторони не домовилися про iнше. Стаття 35. Захист електронної iнформацiї в iнформацiйних системах митних органiв та суб’єктiв, що беруть участь в iнформацiйних вiдносинах 1. Захист електронної iнформацiї в iнформацiйних системах митних органiв та суб’єктiв, що беруть участь в iнформацiйних вiдносинах, здiйснюється в порядку, визначеному законодавством. 2. Контроль за здiйсненням захисту електронної iнформацiї в iнформацiйних системах митних органiв, а також за дотриманням правил користування засобами захисту iнформацiї здiйснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, та iншi уповноваженi державнi органи.

Роздiл II КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ

Глава 6. Країна походження товару та критерiї достатньої переробки товару. Документи про походження товару

     Стаття 36. Визначення країни походження товару 1. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, застосування до них заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, заборон та/або обмежень щодо перемiщення через митний кордон України, а також забезпечення облiку цих товарiв у статистицi зовнiшньої торгiвлi. 2. Країною походження товару вважається країна, в якiй товар був повнiстю вироблений або пiдданий достатнiй переробцi вiдповiдно до критерiїв, встановлених цим Кодексом. 3. Пiд країною походження товару можуть розумiтися група країн, митнi союзи країн, регiон чи частина країни, якщо є необхiднiсть їх видiлення з метою визначення походження товару. 4. Для цiлей визначення країни походження товару не враховується походження енергiї, машин та iнструментiв, що використовуються для його виробництва або переробки. 5. Приладдя, запаснi частини та iнструменти, використовуванi в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тiєї самої країни, що i цi машини, пристрої, агрегати або транспортнi засоби, за умови їх ввезення та продажу разом iз зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами i вiдповiдностi їх комплектацiї та кiлькостi звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та iнструментам. 6. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарiв, на якi при ввезеннi їх на митну територiю України поширюється режим найбiльшого сприяння (непреференцiйне походження), з метою застосування до таких товарiв передбачених законом заходiв тарифного та нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. 7. Повнiстю виробленi або пiдданi достатнiй переробцi товари преференцiйного походження визначаються на основi законiв України, а також мiжнародних договорiв України, згоду на обов’язковiсть яких надано Верховною Радою України. 8. При iснуваннi встановлених правил прямого транспортування товарiв iз країни їхнього походження дозволяється вiдступати вiд них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географiчного положення та/або якщо товари знаходяться пiд митним контролем у третiх країнах. 9. Особливостi визначення країни походження товару, що ввозиться з територiй спецiальних (вiльних) економiчних зон, розташованих на територiї України, встановлюються законом. Стаття 37. Дотримання конфiденцiйностi iнформацiї при визначеннi країни походження товару 1. Iнформацiя конфiденцiйного характеру або iнформацiя, надана в конфiденцiйному порядку для цiлей визначення країни походження товару, не може бути розголошена без спецiального дозволу особи чи уряду, якi надали таку iнформацiю, крiм випадкiв, коли це необхiдно для забезпечення розгляду справи в судi. Стаття 38. Товари, повнiстю виробленi у данiй країнi 1. Товарами, повнiстю виробленими у данiй країнi, вважаються: 1) кориснi копалини, добутi з надр цiєї країни, в її територiальних водах або на її морському днi; 2) продукцiя рослинного походження, вирощена або зiбрана в цiй країнi; 3) живi тварини, що народилися та вирощенi в цiй країнi; 4) продукцiя, одержана вiд живих тварин у цiй країнi; 5) продукцiя, одержана в результатi мисливського або рибальського промислу в цiй країнi; 6) продукцiя морського рибальського промислу та iнша продукцiя морського промислу, одержана судном цiєї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цiєю країною; 7) продукцiя, одержана на борту переробного судна цiєї країни виключно з продукцiї, зазначеної у пунктi 6 цiєї статтi; 8 ) продукцiя, одержана з морського дна або з морських надр за межами територiальних вод цiєї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр; 9) брухт та вiдходи, одержанi в результатi виробничих або iнших операцiй з переробки в цiй країнi, а також вироби, що були у вжитку, зiбранi в цiй країнi та придатнi лише для переробки на сировину (утилiзацiї); 10) електроенергiя, вироблена в цiй країнi; 11) товари, виробленi в цiй країнi виключно з продукцiї, зазначеної у пунктах 1 — 10 цiєї статтi. Стаття 39. Особливостi визначення походження товарiв, повнiстю вироблених або достатньо перероблених у вiльних митних зонах на територiї України, пiд час випуску їх для вiльного обiгу на митнiй територiї України 1. Товарами, повнiстю виробленими у вiльних митних зонах на територiї України, вважаються товари, визначенi у статтi 38 цього Кодексу. 2. Товари вважаються достатньо переробленими у вiльних митних зонах, якщо: 1) товари, що декларуються, класифiкуються в тарифнiй позицiї iншiй, нiж матерiали чи вироби, що походять з третiх країн i були використанi для їх виготовлення; 2) у вартостi товарiв, що декларуються, частка доданої вартостi становить не менш як 50 вiдсоткiв. 3. Критерiєм достатньої переробки наземних (дорожнiх) транспортних засобiв, що класифiкуються за товарними позицiями 870287038704 згiдно з УКТ ЗЕД, є обов’язкове виконання таких виробничих та технологiчних операцiй: 1) виготовлення кузова (кабiни) транспортного засобу, коли з окремих елементiв, деталей або вузлiв методами нероз’ємного з’єднання виготовляється кузов (кабiна), призначений для подальшого фарбування i складання. При цьому у процесi виготовлення кузова (кабiни) складається в єдине цiле не менш як шiсть основних елементiв кузова (кабiни), серед яких повиннi бути дах, боковина лiва, боковина права, пiдлога; 2) фарбування кузова (кабiни); 3) спорядження кузова (кабiни); 4) складання транспортного засобу. 4. Не визнаються такими, що вiдповiдають критерiю достатньої переробки у вiльних митних зонах на територiї України, операцiї, визначенi частиною шостою статтi 40 цього Кодексу. Стаття 40. Критерiї достатньої переробки товару 1. У разi якщо у виробництвi товару беруть участь двi або бiльше країн, країною походження товару вважається країна, в якiй були здiйсненi останнi операцiї з переробки, достатнi для того, щоб товар отримав основнi характернi риси повнiстю виготовленого товару, що вiдповiдають критерiям достатньої переробки згiдно з положеннями цiєї статтi. 2. Критерiями достатньої переробки є: 1) виконання виробничих або технологiчних операцiй, за результатами яких змiнюється класифiкацiйний код товару згiдно з УКТ ЗЕД на рiвнi будь-якого з перших чотирьох знакiв; 2) змiна вартостi товару в результатi його переробки, коли вiдсоткова частка вартостi використаних матерiалiв або доданої вартостi досягає фiксованої частки у вартостi кiнцевого товару (правило адвалорної частки); 3) виконання виробничих та/або технологiчних операцiй, якi в результатi переробки товару не ведуть до змiни його класифiкацiйного коду згiдно з УКТ ЗЕД або вартостi згiдно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатнiми для визнання товару походженням iз тiєї країни, де такi операцiї мали мiсце. 3. Критерiї достатньої переробки, визначенi в пунктах 2 i 3 частини другої цiєї статтi, для конкретних товарiв встановлюються та застосовуються у порядку, що визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. 4. Якщо стосовно конкретного товару такi критерiї достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих i технологiчних операцiй, не встановлено, то застосовується правило, згiдно з яким товар вважається пiдданим достатнiй переробцi, якщо в результатi його переробки змiнено класифiкацiйний код товару згiдно з УКТ ЗЕД на рiвнi будь-якого з перших чотирьох знакiв. 5. У разi застосування правила адвалорної частки вартiсть товару, одержаного в результатi переробки в цiй країнi, визначається на базi цiни франко-завод виробника товару. Вартiсть складових цього товару, що походять з iнших країн, визначається за їх митною вартiстю, а тих складових, походження яких не визначено, — за встановленою цiною першого їх продажу в цiй країнi. 6. Незалежно вiд положень цiєї статтi не вiдповiдають критерiю достатньої переробки: 1) операцiї, пов’язанi iз забезпеченням збереження товарiв пiд час зберiгання чи транспортування; 2) операцiї щодо пiдготовки товарiв до продажу та транспортування (роздрiбнення партiї, формування вiдправлень, сортування, перепакування); 3) простi складальнi операцiї — операцiї, якi здiйснюються шляхом складання виробiв за допомогою простого крiпильного матерiалу (гвинтiв, гайок, болтiв тощо) чи клепання, склеювання або монтажу готових вузлiв за допомогою зварювання (за винятком виготовлення складних виробiв шляхом зварювання), а також iншi операцiї (регулювання, контроль, заправка робочою рiдиною тощо), необхiднi у процесi складання i не пов’язанi з переробкою (обробкою) товарiв, незалежно вiд кiлькостi та складностi таких операцiй; 4) змiшування товарiв, якi походять з рiзних країн, якщо характеристики кiнцевої продукцiї суттєво не вiдрiзняються вiд характеристик товарiв, що змiшуються; 5) забiй тварин; 6) комбiнацiя двох чи бiльше вищезазначених операцiй. Стаття 41. Визначення країни походження товару, якщо товари поставляються партiями 1. Товари у розiбраному чи незiбраному виглядi, що поставляються кiлькома партiями, у разi якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх вiдвантаження однiєю партiєю, а також у випадках, коли партiя товару роздрiбнена на кiлька партiй в результатi помилки, повиннi розглядатися за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи як єдиний товар для цiлей визначення країни походження товару. 2. Умовою застосування цього правила є: 1) попереднє повiдомлення митного органу про роздрiбнення партiї розiбраного чи незiбраного товару на кiлька партiй iз зазначенням причин такого роздрiбнення, наявнiсть докладної специфiкацiї кожної партiї iз зазначенням кодiв товарiв згiдно з УКТ ЗЕД, вартостi i країни походження товарiв, що входять до кожної партiї; 2) документальне пiдтвердження помилковостi роздрiбнення однiєї партiї товару на кiлька партiй; 3) поставка всiх партiй товарiв з однiєї країни одним постачальником; 4) митне оформлення всiх партiй товарiв в одному митному органi. Стаття 42. Особливостi визначення країни походження упаковки 1. Країна походження упаковки, в якiй товар ввозиться на митну територiю України, вважається тiєю ж, що i країна походження самого товару, крiм випадкiв, коли законодавство України передбачає її окреме декларування для тарифних цiлей. У таких випадках країна походження упаковки визначається окремо вiд країни походження товару. 2. Для цiлей визначення країни походження товару, у тому числi при застосуваннi правила адвалорної частки, у тих випадках, коли упаковка, в якiй товар ввозиться на митну територiю України, вважається походженням з тiєї ж країни, що й сам товар, враховується лише та упаковка, в якiй товар звичайно реалiзується у роздрiбнiй торгiвлi.

Глава 7. Пiдтвердження країни походження товару

     Стаття 43. Документи, що пiдтверджують країну походження товару 1. Документами, що пiдтверджують країну походження товару, є сертифiкат про походження товару, засвiдчена декларацiя про походження товару, декларацiя про походження товару, сертифiкат про регiональне найменування товару. 2. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригiналiв документiв про походження товару. 3. Сертифiкат про походження товару — це документ, який однозначно свiдчить про країну походження товару i виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країнi вивезення сертифiкат видається на пiдставi сертифiката, виданого компетентним органом у країнi походження товару. 4. У разi втрати сертифiката приймається його офiцiйно завiрений дублiкат. 5. Засвiдчена декларацiя про походження товару — це декларацiя про походження товару, засвiдчена державною органiзацiєю або компетентним органом, надiленим вiдповiдними повноваженнями. 6. Декларацiя про походження товару — це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або iншою компетентною особою на комерцiйному рахунку чи будь-якому iншому документi, який стосується товару. 7. Сертифiкат про регiональне найменування товару — це документ, який пiдтверджує, що товари вiдповiдають визначенню, характерному для вiдповiдного регiону країни, та виданий компетентним органом вiдповiдно до законодавства країни вивезення товару. 8. У разi якщо в документах про походження товару є розбiжностi у вiдомостях про країну походження товару або митним органом встановлено iншi вiдомостi про країну походження товару, нiж тi, що зазначенi у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для пiдтвердження вiдомостей про заявлену країну походження товару додатковi вiдомостi. 9. Додатковими вiдомостями про країну походження товару є вiдомостi, що мiстяться в товарних накладних, пакувальних листах, вiдвантажувальних специфiкацiях, сертифiкатах (вiдповiдностi, якостi, фiтосанiтарних, ветеринарних тощо), митнiй декларацiї країни експорту, паспортах, технiчнiй документацiї, висновках-експертизах вiдповiдних органiв, iнших матерiалах, що можуть бути використанi для пiдтвердження країни походження товару. Стаття 44. Порядок пiдтвердження країни походження товару 1. Для пiдтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. 2. У разi ввезення товару на митну територiю України документ, що пiдтверджує країну походження товару, подається обов’язково лише у разi, якщо це необхiдно для застосування митно-тарифних заходiв регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, кiлькiсних обмежень (квот), iнших заходiв економiчного або торговельного характеру, що здiйснюються в односторонньому порядку або вiдповiдно до двостороннiх чи багатостороннiх мiжнародних договорiв, укладених вiдповiдно до закону, або заходiв, що здiйснюються вiдповiдно до закону для забезпечення здоров’я населення чи суспiльного порядку, а також у разi, якщо в митного органу є пiдстави для пiдозри в тому, що товар походить з країни, товари якої забороненi до перемiщення через митний кордон України згiдно iз законодавством України. 3. У разi ввезення товару на митну територiю України сертифiкат про походження товару подається обов’язково: 1) на товари, до яких застосовуються преференцiйнi ставки ввiзного мита, встановленi Митним тарифом України; 2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кiлькiснi обмеження (квоти) або заходи, вжитi органами державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi в межах повноважень, визначених законами України «Про захист нацiонального товаровиробника вiд демпiнгового iмпорту», «Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту», «Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну», «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть»; 3) якщо це передбачено законами України та мiжнародними договорами України, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України. 4. Документи, якi пiдтверджують країну походження товару, не вимагаються у разi, якщо: 1) товари, що перемiщуються через митний кордон України, не пiдлягають письмовому декларуванню вiдповiдно до цього Кодексу; 2) товари ввозяться громадянами та оподатковуються за єдиною ставкою мита вiдповiдно до роздiлу XII цього Кодексу; 3) товари ввозяться на митну територiю України в режимi тимчасового ввезення з умовним повним звiльненням вiд оподаткування; 4) товари перемiщуються митною територiєю України в режимi транзиту; 5) це передбачено мiжнародним договором, згоду на обов’язковiсть якого надано Верховною Радою України; 6) через митний кордон України перемiщуються зразки флори, фауни, ґрунтiв, камiння тощо для наукових дослiджень, вiдiбранi на об’єктах України, якi розташованi в полярних регiонах або на островах у нейтральних водах Свiтового океану, що знаходяться у сферi наукових iнтересiв України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 45. Перевiрка документiв, що пiдтверджують країну походження товару 1. У разi виникнення сумнiвiв з приводу дiйсностi документiв про походження товару чи достовiрностi вiдомостей, що в них мiстяться, включаючи вiдомостi про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних органiзацiй країни, зазначеної як країна походження товару, iз запитом про проведення перевiрки цих документiв про походження товару чи надання додаткових вiдомостей. 2. Запит про проведення перевiрки повинен мiстити виклад обставин, що дали пiдстави для сумнiвiв з приводу достовiрностi задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарiв, що застосовуються в Українi, а також iншу необхiдну iнформацiю. 3. До запиту додається документ, що пiдлягає перевiрцi, або його копiя, а також у разi необхiдностi iншi вiдомостi, що можуть сприяти проведенню перевiрки. 4. Запит про проведення перевiрки надсилається протягом 1095 днiв з дня подання документа про походження товару, крiм випадкiв, коли така перевiрка iнiцiюється у зв’язку з провадженням у кримiнальнiй справi. 5. У випадках, визначених цiєю статтею, товар вважається таким, що походить з вiдповiдної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документiв про походження товару або затребуваних ними додаткових вiдомостей. Стаття 46. Видача сертифiкатiв про походження товару з України 1. У разi вивезення товарiв з митної територiї України сертифiкат про походження товару з України в тих випадках, коли вiн необхiдний i це вiдображено у нацiональних правилах країни ввезення чи передбачено мiжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або органiзацiєю, уповноваженими на це вiдповiдно до закону. 2. Органи, якi видали сертифiкат про походження товару з України, зобов’язанi зберiгати його копiю та iншi документи, на пiдставi яких засвiдчено походження цього товару з України, не менше 1095 днiв вiд дня його видачi. Стаття 47. Верифiкацiя (перевiрка достовiрностi) сертифiкатiв про походження товару з України 1. Верифiкацiя (перевiрка достовiрностi) сертифiкатiв про походження товару з України здiйснюється митними органами у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. 2. Органи та/або органiзацiї, уповноваженi видавати сертифiкати про походження товару з України, зобов’язанi за запитом митних органiв безоплатно надавати їм iнформацiю, пов’язану з видачею таких сертифiкатiв i необхiдну для здiйснення їх верифiкацiї. 3. З метою встановлення достовiрностi даних, зазначених у сертифiкатi про походження товару з України, митнi органи можуть затребувати та отримувати у пiдприємств — виробникiв товарiв або пiдприємств, якi одержали вiд уповноваженого органу сертифiкат про походження товару з України, документацiю, необхiдну для перевiрки даних, зазначених у такому сертифiкатi, а також здiйснювати у порядку, встановленому законом, безпосередньо на пiдприємствах перевiрку виробництва товарiв та первинної документацiї, пов’язаної з таким виробництвом. 4. З метою встановлення достовiрностi даних, зазначених у сертифiкатi про походження товару з України, митнi органи можуть у порядку, встановленому цим кодексом, проводити дослiдження (аналiз, експертизу) проб (зразкiв) такого товару. Стаття 48. Пiдстави для вiдмови у випуску товару 1. Митний орган вiдмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої забороненi до перемiщення через митний кордон України згiдно iз законодавством України. 2. Товари, походження яких достовiрно не встановлено, випускаються митним органом у вiльний обiг на митнiй територiї України за умови сплати ввiзного мита за повними ставками Митного тарифу України. 3. У разi неможливостi достовiрно встановити країну походження товарiв, щодо яких застосовуються особливi види мита (антидемпiнгове, компенсацiйне або спецiальне), такi товари випускаються у вiльний обiг на митнiй територiї України за умови сплати особливих видiв мита. 4. До товарiв застосовується (вiдновлюється) режим найбiльшого сприяння за умови одержання митним органом не пiзнiше нiж через 365 днiв вiд дня здiйснення митного оформлення цих товарiв належним чином оформленого вiдповiдного документа про їх походження.