Ваше имя (обязательно)

Ваш E-Mail (обязательно)

Тема

Сообщение

captcha

Наши контакты
ООО «КОМПАНИЯ ВЭДЛАЙН» г. Киев ул. Л. Руденко, 6А, оф.818 Тел: (044) 501-48-35 Тел/факс: (044) 501-48-36

Роздiл IX
МИТНI ПЛАТЕЖI

Глава 41. Загальнi положення щодо митних платежiв

     Стаття 270. Оподаткування митними платежами товарiв, що перемiщуються через митний кордон України

1. Правила оподаткування товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, митом, крiм особливих видiв мита, встановлюються цим Кодексом та мiжнародними договорами, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України «Про захист нацiонального товаровиробника вiд демпiнгового iмпорту», «Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту», «Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну».

2. Правила оподаткування товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, iншими (крiм мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

3. Особливостi оподаткування митними платежами товарiв, помiщених у вiдповiдний митний режим, визначенi у статтi 286 та роздiлi V цього Кодексу, а також у роздiлах V i VI Податкового кодексу України.

Глава 42. Мито

     Стаття 271. Мито та його види

1. Мито — це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується вiдповiдно до цього Кодексу, законiв України та мiжнародних договорiв, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України.

2. В Українi застосовуються такi види мита:

1) ввiзне мито;

2) вивiзне мито;

3) сезонне мито;

4) особливi види мита: спецiальне, антидемпiнгове, компенсацiйне.

3. Забороняється застосовувати iншi види мита, крiм тих, що встановленi цим Кодексом.

Стаття 272. Ввiзне мито

1. Ввiзне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територiю України.

2. Встановлення нових та змiна дiючих ставок ввiзного мита, визначених Митним тарифом України, здiйснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законiв України.

Стаття 273. Вивiзне мито

1. Вивiзне мито встановлюється законом на українськi товари, що вивозяться за межi митної територiї України.

Стаття 274. Сезонне мито

1. На окремi товари законом може встановлюватися сезонне мито на строк не менше 60 та не бiльше 120 послiдовних календарних днiв з дня встановлення сезонного мита.

Стаття 275. Особливi види мита

1. У випадках, передбачених законами України (якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економiчних iнтересiв України та українських товаровиробникiв у разi ввезення товарiв на митну територiю України, незалежно вiд iнших видiв мита, можуть застосовуватися особливi види мита:

1) спецiальне мито;

2) антидемпiнгове мито;

3) компенсацiйне мито.

2. Особливi види мита встановлюються на пiдставi рiшень Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi про застосування антидемпiнгових, компенсацiйних або спецiальних заходiв, прийнятих вiдповiдно до законiв України «Про захист нацiонального товаровиробника вiд демпiнгового iмпорту», «Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту», «Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну».

3. Спецiальне мито встановлюється:

1) як засiб захисту нацiонального товаровиробника, у разi якщо товари ввозяться на митну територiю України в обсягах та/або за таких умов, що їх ввезення заподiює або створює загрозу заподiяння значної шкоди нацiональному товаровиробнику;

2) як заходи у вiдповiдь на дискримiнацiйнi та/або недружнi дiї iнших держав, митних союзiв та економiчних угруповань, якi обмежують реалiзацiю законних прав та iнтересiв суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi України.

4. Антидемпiнгове мито встановлюється вiдповiдно до Закону України «Про захист нацiонального товаровиробника вiд демпiнгового iмпорту» у разi ввезення на митну територiю України товарiв, якi є об’єктом демпiнгу, що заподiює шкоду або створює загрозу заподiяння шкоди нацiональному товаровиробнику.

5. Компенсацiйне мито встановлюється вiдповiдно до Закону України «Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту» у разi ввезення на митну територiю України товарiв, якi є об’єктом субсидованого iмпорту, що заподiює шкоду або створює загрозу заподiяння шкоди нацiональному товаровиробнику.

Стаття 276. Платники мита

1. Платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територiю України чи вивозить товари з митної територiї України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що перемiщуються (пересилаються) у мiжнародних поштових або експрес-вiдправленнях, несупроводжуваному багажi, вантажних вiдправленнях;

3) особа, на яку покладається обов’язок дотримання вимог митних режимiв, якi передбачають звiльнення вiд оподаткування митом, у разi порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здiйснено з умовним звiльненням вiд оподаткування, не за цiльовим призначенням та/або всупереч умовам чи цiлям такого звiльнення згiдно з цим Кодексом, iншими законами України, а також будь-якi iншi особи, якi безпiдставно використовують звiльнення вiд оподаткування митом (податкову пiльгу);

5) особа, яка реалiзує або передає у володiння, користування чи розпорядження товари, що були випущенi у вiльний обiг на митнiй територiї України iз звiльненням вiд оподаткування митними платежами, до закiнчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалiзує товари, транспортнi засоби вiдповiдно до статтi 243 цього Кодексу.

Стаття 277. Об’єкти оподаткування митом

1. Об’єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартiсть яких перевищує еквiвалент 100 євро, що ввозяться на митну територiю України або вивозяться за межi митної територiї України пiдприємствами, крiм випадкiв, передбачених статтею 234 цього Кодексу;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територiю України в обсягах, якi пiдлягають оподаткуванню митними платежами вiдповiдно до статтi 234 та роздiлу XII цього Кодексу, а також роздiлiв V та VI Податкового кодексу України;

3) товари, транспортнi засоби, що реалiзуються вiдповiдно до статтi 243 цього Кодексу.

Стаття 278. Дата виникнення податкових зобов’язань

1. Датою виникнення податкових зобов’язань iз сплати мита у разi ввезення товарiв на митну територiю України чи вивезення товарiв з митної територiї України є дата подання митному органу митної декларацiї для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Стаття 279. База оподаткування митом

1. Базою оподаткування митом товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, є:

1) для товарiв, на якi законом встановлено адвалорнi ставки мита, — митна вартiсть товарiв;

2) для товарiв, на якi законом встановлено специфiчнi ставки мита, — кiлькiсть таких товарiв у встановлених законом одиницях вимiру.

Для товарiв, на якi законом встановлено комбiнованi ставки мита, база оподаткування визначається вiдповiдно до пунктiв 1 i 2 цiєї частини.

2. База оподаткування митом товарiв, що перемiщуються (пересилаються) через митний кордон України в мiжнародних поштових та експрес-вiдправленнях, визначається вiдповiдно до статтi 234 цього Кодексу.

3. База оподаткування митом товарiв, що перемiщуються через митний кордон України громадянами, визначається вiдповiдно до цього Кодексу.

Стаття 280. Ставки мита

1. В Українi застосовуються такi види ставок мита:

1) адвалорна — у вiдсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування;

2) специфiчна — у грошовому розмiрi на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу;

3) комбiнована, що складається з адвалорної та специфiчної ставок мита.

2. Забороняється застосовувати iншi, нiж встановленi у частинi першiй цiєї статтi, види ставок мита.

3. Ставки мита, крiм сезонного та особливих видiв мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування.

4. Ввiзне мито на товари, митне оформлення яких здiйснюється в порядку, встановленому для пiдприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

5. Ввiзне мито є диференцiйованим щодо товарiв, що походять з держав, якi спiльно з Україною входять до митних союзiв або утворюють з нею зони вiльної торгiвлi. У разi встановлення будь-якого спецiального преференцiйного митного режиму згiдно з мiжнародними договорами, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференцiйнi ставки ввiзного мита, встановленi Митним тарифом України.

До товарiв, що походять з України або з держав — членiв Свiтової органiзацiї торгiвлi, або з держав, з якими Україна уклала двостороннi або регiональнi угоди щодо режиму найбiльшого сприяння, застосовуються пiльговi ставки ввiзного мита, встановленi Митним тарифом України, якщо iнше не встановлено законом.

До решти товарiв застосовуються повнi ставки ввiзного мита, встановленi Митним тарифом України.

6. Ввiзне мито на товари, митне оформлення яких здiйснюється в порядку, встановленому для громадян, нараховується вiдповiдно до роздiлу XII цього Кодексу.

7. Вивiзне мито нараховується за ставками, встановленими законом.

8. Сезонне мито нараховується за ставками, встановленими Законом України «Про державне регулювання iмпорту сiльськогосподарської продукцiї».

9. Особливi види мита нараховуються за ставками, встановленими рiшеннями Мiжвiдомчої комiсiї з мiжнародної торгiвлi про застосування антидемпiнгових, компенсацiйних або спецiальних заходiв, вiдповiдно до законiв України «Про захист нацiонального товаровиробника вiд демпiнгового iмпорту», «Про захист нацiонального товаровиробника вiд субсидованого iмпорту», «Про застосування спецiальних заходiв щодо iмпорту в Україну».

Стаття 281. Тарифнi пiльги (тарифнi преференцiї)

1. Допускається встановлення тарифних пiльг (тарифних преференцiй) щодо ставок Митного тарифу України у виглядi звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом, зниження ставок ввiзного мита або встановлення тарифних квот вiдповiдно до законодавства України та для ввезення товарiв, що походять з держав, з якими укладено вiдповiднi мiжнароднi договори.

2. Тарифнi квоти у виглядi встановлення обсягiв окремих товарiв, призначених для ввезення на митну територiю України у визначений перiод зi зниженням ставки ввiзного мита, встановлюються окремими законами.

3. Ввезення товарiв на митну територiю України поза тарифними квотами здiйснюється без зниження ставок ввiзного мита.

4. Забороняється знижувати ставки ввiзного мита для окремих осiб i за окремими контрактами.

5. У разi якщо iмпорт товару є об’єктом антидемпiнгових, компенсацiйних або спецiальних заходiв, тарифнi пiльги (тарифнi преференцiї) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України.

Стаття 282. Звiльнення вiд оподаткування митом (податковi пiльги)

1. У випадках, встановлених цим Кодексом та iншими законами з питань оподаткування, при ввезеннi на митну територiю України або вивезеннi за її межi вiд оподаткування митом звiльняються:

1) транспортнi засоби комерцiйного призначення, що здiйснюють регулярнi мiжнароднi перевезення товарiв та/або пасажирiв, а також предмети матерiально-технiчного постачання i спорядження, паливо, продовольство та iнше майно, необхiднi для їх нормальної експлуатацiї на час перебування в дорозi, в пунктах промiжної зупинки, або придбанi за кордоном у зв’язку з лiквiдацiєю наслiдкiв аварiї (поломки) даних транспортних засобiв;

2) предмети матерiально-технiчного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та iнше майно, що вивозяться за межi митної територiї України для забезпечення виробничої дiяльностi українських та орендованих (зафрахтованих) українськими пiдприємствами i органiзацiями суден, якi ведуть морський промисел, а також продукцiя їх промислу, що ввозиться на митну територiю України;

3) валюта України, iноземна валюта, цiннi папери та банкiвськi метали;

4) товари, право власностi на якi набувається державою у випадках, передбачених цим Кодексом та iншими законами України;

5) товари, що ввозяться в Україну або вивозяться з України для офiцiйного i особистого користування особами, якi вiдповiдно до мiжнародних договорiв, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України, i законiв України користуються правом ввезення в Україну та вивезення з України таких товарiв зi звiльненням вiд сплати мита;

6) товари, що ввозяться на митну територiю України в рамках мiжнародної технiчної допомоги вiдповiдно до мiжнародних договорiв, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України;

7) товари, що походять з iншої територiї, за якi було сплачено мито при первiсному ввезеннi на митну територiю України, тимчасово, у тому числi з метою ремонту, вивозилися за її межi та знову ввозяться на митну територiю України;

8 ) товари, що походять з митної територiї України, за якi було сплачено мито при первiсному вивезеннi за межi цiєї територiї, тимчасово ввозилися на цю територiю та знову вивозяться за її межi;

9) документи та видання, якi надсилаються в рамках мiжнародного обмiну до освiтнiх, наукових або культурних закладiв, у тому числi бiблiотек. Перелiк цих закладiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України;

10) на перiод виконання робiт щодо пiдготовки до зняття i зняття енергоблокiв Чорнобильської АЕС з експлуатацiї та перетворення об’єкта «Укриття» на екологiчно безпечну систему — товари (сировина, матерiали, устаткування та обладнання), що надходять в Україну в рамках мiжнародної технiчної допомоги, яка надається на безоплатнiй та безповоротнiй основi для подальшої експлуатацiї, пiдготовки до зняття i зняття енергоблокiв Чорнобильської АЕС з експлуатацiї, перетворення об’єкта «Укриття» на екологiчно безпечну систему та забезпечення соцiального захисту персоналу Чорнобильської АЕС;

11) товари, включаючи продукцiю, обладнання, устаткування, транспортнi засоби та iншi речi майнового характеру, призначенi для виконання угоди про розподiл продукцiї, а також продукцiя, видобута у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, що ввозяться на митну територiю України при виконаннi угоди про розподiл продукцiї, а також товари (крiм майна та матерiальних цiнностей, вартiсть яких була вiдшкодована iнвестору компенсацiйною продукцiєю i якi перейшли у власнiсть держави) та видобута продукцiя, що вивозяться iнвестором з України вiдповiдно до Закону України «Про угоди про розподiл продукцiї» та угоди про розподiл продукцiї;

12) архiвнi документи, придбанi з метою внесення їх до Нацiонального архiвного фонду;

13) фармацевтична продукцiя, сполуки, що використовуються для її виготовлення, якi не виробляються в Українi та класифiкуються за товарними групами 28, 29, 30 УКТ ЗЕД, перелiк яких затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України;

14) устаткування, яке працює на вiдновлюваних джерелах енергiї, енергозберiгаюче обладнання i матерiали, засоби вимiрювання, контролю та управлiння витратами паливно-енергетичних ресурсiв, обладнання та матерiали для виробництва альтернативних видiв палива або для виробництва енергiї з вiдновлюваних джерел енергiї за умови, що цi товари застосовуються платником податкiв для власного виробництва та якщо iдентичнi товари з аналогiчними якiсними показниками не виробляються в Українi. Перелiк таких товарiв iз зазначенням кодiв УКТ ЗЕД встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України;

15) технiка, устаткування, майно i матерiали, що ввозяться на митну територiю України та вивозяться за межi цiєї територiї, призначенi для власного використання розвiдувальними органами України;

16) матерiали, устаткування та комплектуючi, що використовуються для виробництва:

а) устаткування, що працює на вiдновлюваних джерелах енергiї;

б) матерiалiв, сировини, устаткування та комплектуючих, що будуть використовуватися у виробництвi альтернативних видiв палива або виробництвi енергiї з вiдновлюваних джерел енергiї;

в) енергозберiгаючого обладнання i матерiалiв, виробiв, експлуатацiя яких забезпечує економiю та рацiональне використання паливно-енергетичних ресурсiв;

г) засобiв вимiрювання, контролю та управлiння витратами паливно-енергетичних ресурсiв;

ґ) матерiалiв, сировини та устаткування, що будуть використовуватися у нанотехнологiчних виробництвах або працювати з використанням нанотехнологiй.

Зазначенi у цьому пунктi товари звiльняються вiд оподаткування за умови, що вони застосовуються платником податкiв для власного виробництва та якщо iдентичнi товари з аналогiчними якiсними показниками не виробляються в Українi. Перелiк таких товарiв iз зазначенням кодiв згiдно з УКТ ЗЕД встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України;

17) технiчнi та транспортнi засоби, у тому числi самохiднi сiльськогосподарськi машини, що працюють на бiопаливi та класифiкуються за кодами згiдно з УКТ ЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України «Про альтернативнi види палива», якщо такi товари не виробляються в Українi. Порядок ввезення зазначених технiчних та транспортних засобiв, у тому числi самохiдних сiльськогосподарських машин, визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України;

18 ) бланки книжок МДП та книжок (карнетiв) А.Т.А., що перемiщуються мiж нацiональним гарантiйним об’єднанням та iноземними гарантiйними об’єднаннями, що є їх кореспондентами, або мiжнародними органiзацiями.

19) з 1 сiчня 2013 року товари та/або предмети, оплаченi за рахунок грантiв (субгрантiв), наданих вiдповiдно до програм Глобального фонду для боротьби iз СНIДом, туберкульозом та малярiєю в Українi, що виконуються вiдповiдно до закону.

У разi порушення вимог щодо цiльового використання зазначених товарiв та/або предметiв платник податку зобов’язаний сплатити ввiзне мито та пеню у порядку i розмiрах, визначених цим Кодексом.

2. У разi порушення пiдприємствами порядку цiльового використання товарiв, звiльнених вiд оподаткування, або умов, за яких надається умовне повне або часткове звiльнення вiд оподаткування митом, до цих пiдприємств, незалежно вiд притягнення їх посадових осiб до адмiнiстративної вiдповiдальностi, передбаченої цим Кодексом, застосовуються норми пункту 30.8 статтi 30 та статтi 123 Податкового кодексу України.

3. Забороняється звiльняти окремих юридичних та фiзичних осiб вiд сплати мита i переносити для них строки його сплати.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.06.2012р. N 4999-VI)

Стаття 283. Звiльнення вiд оподаткування митом залежно вiд обраного митного режиму

1. За умови дотримання вимог та обмежень, встановлених роздiлом V цього Кодексу, звiльняються вiд оподаткування:

1) ввiзним митом — товари, помiщенi у митнi режими реiмпорту та вiдмови на користь держави;

2) вивiзним митом — товари, помiщенi у митний режим реекспорту.

Стаття 284. Умовне повне звiльнення вiд оподаткування митом

1. За умови дотримання вимог та обмежень, встановлених роздiлом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування:

1) ввiзним митом — до товарiв, помiщених у митнi режими транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, вiльної митної зони, безмитної торгiвлi, переробки на митнiй територiї, знищення або руйнування;

2) вивiзним митом — до товарiв, помiщених у митнi режими транзиту, тимчасового вивезення.

Стаття 285. Умовне часткове звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом

1. Умовне часткове звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом застосовується до товарiв, зазначених у статтi 106 цього Кодексу, помiщених у митний режим тимчасового ввезення, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 цього Кодексу.

2. Порядок застосування умовного часткового звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом визначено статтею 106 цього Кодексу.

Стаття 286. Оподаткування митом товарiв при перемiщеннi через митний кордон України залежно вiд обраного митного режиму

1. Товари, помiщенi у митний режим iмпорту, оподатковуються ввiзним митом, якщо iнше не передбачено законом, при дотриманнi умов та обмежень, встановлених главою 13 цього Кодексу.

У випадках, встановлених законами України, товари, помiщенi у митний режим iмпорту, оподатковуються сезонним митом та/або особливими видами мита.

2. Товари, помiщенi у митний режим реiмпорту, звiльняються вiд оподаткування ввiзним митом, якщо iнше не передбачено законом, при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 14 цього Кодексу.

3. У разi помiщення товарiв у митний режим реiмпорту вiдповiдно до пункту 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу суми вивiзного мита, сплаченi при експортi цих товарiв, повертаються особам, якi їх сплачували, або їх правонаступникам вiдповiдно до цього Кодексу та в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

4. Товари, помiщенi у митний режим експорту, оподатковуються вивiзним митом у випадках, встановлених законом.

5. Товари, помiщенi у митний режим реекспорту, звiльняються вiд оподаткування вивiзним митом, якщо iнше не передбачено законом, при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 16 цього Кодексу.

Пiсля помiщення товарiв у митний режим реекспорту суми ввiзного мита, сплаченi при iмпортi цих товарiв, повертаються особам, якi їх сплачували, або їх правонаступникам вiдповiдно до цього Кодексу та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

6. До товарiв, помiщених у митний режим транзиту, застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом, якщо iнше не передбачено законом, при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 17 цього Кодексу.

7. До товарiв, помiщених у митний режим тимчасового ввезення, застосовується умовне часткове звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом у порядку, визначеному главою 18 цього Кодексу.

У разi випуску товарiв, помiщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звiльненням вiд оподаткування ввiзним митом, у вiльний обiг на митнiй територiї України або передачi таких товарiв у користування iншiй особi ввiзне мито сплачується у порядку, визначеному частиною сьомою статтi 106 цього Кодексу.

8. До товарiв, помiщених у митний режим тимчасового вивезення, застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування вивiзним митом при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 19 цього Кодексу.

9. До товарiв, помiщених у митний режим митного складу, застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 20 цього Кодексу.

10. До товарiв, помiщених у митний режим вiльної митної зони, застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 21 цього Кодексу.

11. До товарiв, помiщених у митний режим безмитної торгiвлi, застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 22 цього Кодексу.

12. До товарiв, помiщених у митний режим переробки на митнiй територiї, застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 23 цього Кодексу.

У разi випуску у вiльний обiг продуктiв переробки, отриманих з товарiв, помiщених у митний режим переробки на митнiй територiї, сплата ввiзного мита здiйснюється у порядку, визначеному статтею 155 цього Кодексу.

13. Товари, помiщенi у митний режим переробки за межами митної територiї, оподатковуються вивiзним митом вiдповiдно до глави 24 цього Кодексу.

До товарiв, помiщених у митний режим переробки за межами митної територiї, та продуктiв їх переробки, зазначених у частинi другiй статтi 168 цього Кодексу, що в межах визначеного строку повертаються в Україну, застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом у порядку, визначеному статтею 168 цього Кодексу.

До продуктiв переробки (крiм зазначених у частинi другiй статтi 168 цього Кодексу) застосовується часткове звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом, вiдповiдно до якого сплатi пiдлягає позитивна рiзниця мiж сумою ввiзного мита, нарахованою на продукти переробки, та сумою ввiзного мита, яка пiдлягала б сплатi в разi iмпорту вiдповiдних товарiв, що були вивезенi за межi митної територiї України для переробки.

14. До товарiв, помiщених у митний режим знищення або руйнування, застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування ввiзним митом при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 25 цього Кодексу.

15. Товари, помiщенi у митний режим вiдмови на користь держави, звiльняються вiд оподаткування ввiзним митом, якщо iнше не передбачено законом, при дотриманнi вимог та обмежень, встановлених главою 26 цього Кодексу.

Стаття 287. Особливостi оподаткування митом деяких товарiв

1. При ввезеннi (пересиланнi) на митну територiю України товари, визначенi вiдповiдно до Закону України «Про гуманiтарну допомогу» Комiсiєю з питань гуманiтарної допомоги при Кабiнетi Мiнiстрiв України як гуманiтарна допомога, звiльняються вiд оподаткування ввiзним митом.

Гуманiтарна допомога, що надається Україною, при її вивезеннi за межi митної територiї України звiльняється вiд сплати вивiзного мита.

2. Товари (крiм товарiв для реалiзацiї або використання з метою, безпосередньо не пов’язаною з провадженням пiдприємницької дiяльностi), що ввозяться на митну територiю України на строк не менше трьох рокiв iноземними iнвесторами вiдповiдно до Закону України «Про режим iноземного iнвестування» з метою iнвестування на пiдставi зареєстрованих договорiв (контрактiв) або як внесок iноземного iнвестора до статутного капiталу пiдприємства з iноземними iнвестицiями, звiльняються вiд сплати ввiзного мита. При вiдчуженнi таких товарiв ранiше трьох рокiв з часу зарахування їх на баланс ввiзне мито сплачується на загальних пiдставах.

Товари, що ввозяться в Україну як внесок iноземного iнвестора до статутного капiталу пiдприємств з iноземними iнвестицiями (крiм товарiв для реалiзацiї або використання з метою, безпосередньо не пов’язаною з провадженням пiдприємницької дiяльностi), звiльняються вiд сплати ввiзного мита.

3. Наукове, лабораторне i дослiдницьке обладнання, а також комплектуючi та матерiали, передбаченi проектом наукового парку, зареєстрованого згiдно з Законом України «Про науковi парки», що ввозяться на митну територiю України науковим парком та партнерами наукового парку в межах реалiзацiї такого проекту наукового парку, звiльняються вiд сплати ввiзного мита.

Перелiк таких товарiв iз визначенням кодiв згiдно з УКТ ЗЕД та обсяги ввезення таких товарiв визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Звiльнення вiд сплати ввiзного мита надається на весь строк реалiзацiї проекту наукового парку, але не бiльше нiж на два роки для обладнання та не бiльше нiж на один рiк для комплектуючих i матерiалiв з дня затвердження зазначеного перелiку та обсягiв товарiв.

4. Товари, що ввозяться на митну територiю України на адресу Товариства Червоного Хреста України, його органiв та мiсцевих органiзацiй вiдповiдно до Закону України «Про Товариство Червоного Хреста України» як гуманiтарна чи доброчинна допомога, звiльняються вiд оподаткування ввiзним митом.

5. Устаткування, обладнання та комплектуючi, а також матерiали, якi не виробляються в Українi i ввозяться на митну територiю України технологiчними парками, їх учасниками та спiльними пiдприємствами, що виконують проекти технологiчних паркiв, для реалiзацiї таких проектiв технологiчних паркiв вiдповiдно до Закону України «Про спецiальний режим iнновацiйної дiяльностi технологiчних паркiв», оподатковуються ввiзним митом на загальних пiдставах.

Нарахованi суми ввiзного мита не перераховуються до бюджету, а зараховуються на спецiальнi рахунки технологiчних паркiв, їх учасникiв та спiльних пiдприємств у порядку, встановленому Законом України «Про спецiальний режим iнновацiйної дiяльностi технологiчних паркiв».

6. При ввезеннi на митну територiю України вiд оподаткування митом звiльняються:

устаткування, обладнання та комплектуючi до них, матерiали, що не виробляються в Українi, якi не є пiдакцизними товарами та ввозяться iнiцiаторами створення — суб’єктами господарювання, керуючими компанiями iндустрiальних паркiв для облаштування iндустрiальних паркiв;

устаткування, обладнання та комплектуючi до них, що не виробляються в Українi та не є пiдакцизними товарами, якi ввозяться учасниками iндустрiальних паркiв для здiйснення господарської дiяльностi у межах iндустрiальних паркiв.

Перелiки такого устаткування, обладнання та комплектуючих до них, матерiалiв затверджуються центральним органом виконавчої влади iз забезпечення реалiзацiї державної полiтики у сферi iнвестицiйної дiяльностi та управлiння нацiональними проектами у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Вивiльненi кошти використовуються вiдповiдними суб’єктами для:

1) облаштування iндустрiальних паркiв, у тому числi з використанням новiтнiх, енергозберiгаючих технологiй;

2) запровадження новiтнiх технологiй, пов’язаних з господарською дiяльнiстю у межах iндустрiальних паркiв;

3) збiльшення випуску продукцiї та зменшення витрат за видами господарської дiяльностi, передбаченими цим Законом, у межах iндустрiальних паркiв;

4) здiйснення науково-дослiдної дiяльностi у межах iндустрiальних паркiв;

5) повернення кредитiв та оплати iнших запозичень, використаних на облаштування iндустрiальних паркiв та здiйснення у їх межах господарської дiяльностi, а також для сплати вiдсоткiв за такими кредитами та запозиченнями.

7. Порушення вимог i умов, визначених у частинах першiй — четвертiй та шостiй цiєї статтi, тягне за собою виникнення обов’язку зi сплати ввiзного мита та пенi у строки та у порядку, визначенi цим Кодексом.

8. Особливостi оподаткування ввiзним митом товарiв, що ввозяться (пересилаються) на митну територiю України громадянами, визначаються роздiлом XII цього Кодексу.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.06.2012р. N 5018-VI)

Стаття 288. Особливостi оподаткування особливими видами мита

1. Спецiальне мито, антидемпiнгове мито та компенсацiйне мито застосовуються незалежно вiд iнших видiв мита на умовах, визначених законом.

2. Частину другу виключено.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Глава 43. Справляння митних платежiв

     Стаття 289. Виникнення обов’язку iз сплати митних платежiв

1. Обов’язок iз сплати митних платежiв виникає:

1) у разi ввезення товарiв на митну територiю України — з моменту фактичного ввезення цих товарiв на митну територiю України;

2) при незаконному перемiщеннi товарiв, що перебувають на територiї вiльної митної зони або на митному складi, — з моменту такого перемiщення товарiв;

3) у разi вивезення товарiв з митної територiї України:

а) при оформленнi товарiв вiдповiдно до митного режиму експорту з моменту прийняття митним органом митної декларацiї;

б) при вивезеннi товарiв за межi митної територiї України без оформлення митної декларацiї та при незаконному вивезеннi товарiв за межi митної територiї України — з моменту фактичного вивезення товарiв за межi митної територiї України;

в) при невиконаннi умов, установлених щодо товарiв, якi вивозилися за межi митної територiї України iз звiльненням вiд оподаткування вивiзним митом, — з моменту, коли цi товари прибули до iншого мiсця призначення, нiж те, у зв’язку з яким надавалося таке звiльнення;

4) пiсля завершення митного оформлення товарiв та їх випуску, якщо внаслiдок перевiрки митної декларацiї чи за результатами документальної перевiрки митний орган самостiйно визначає платнику податкiв додатковi податковi зобов’язання;

5) в iнших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Стаття 290. Припинення обов’язку iз сплати митних платежiв

1. Обов’язок iз сплати митних платежiв припиняється:

1) при виконаннi обов’язку iз сплати митних платежiв;

2) якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберiгання або використання (експлуатацiї) та за вiдсутностi порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом, а також внаслiдок природних втрат, якi пiдтверджуються вiдповiдними актами;

3) якщо товари знищуються або передаються у власнiсть держави вiдповiдно до цього Кодексу;

4) якщо товари конфiскуються вiдповiдно до цього Кодексу.

2. Щодо товарiв, випущених у вiльний обiг на митнiй територiї України або вивезених з цiєї територiї без сплати митних платежiв, обов’язок з їх сплати припиняється також у випадках, передбачених цим Кодексом, Податковим кодексом України та iншими законами України.

Стаття 291. Виконання обов’язку iз сплати митних платежiв

1. Обов’язок iз сплати митних платежiв вважається виконаним (митнi платежi вважаються сплаченими):

1) у разi здiйснення особою, вiдповiдальною за сплату митних платежiв, розпорядження про використання коштiв авансових платежiв:

а) при здiйсненнi митного оформлення товарiв — з моменту закiнчення митного оформлення;

б) якщо сплата не пов’язана iз здiйсненням митного оформлення товарiв, — з моменту списання коштiв з авансового рахунку при перерахуваннi їх до державного бюджету;

2) у разi сплати коштiв безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, — з моменту:

а) списання коштiв з рахунку платника податкiв у банку;

б) внесення готiвкових коштiв у касу банку;

3) з моменту сплати банком, iншою органiзацiєю вiдповiдно до наданої гарантiї (забезпечення сплати митних платежiв) коштiв до державного бюджету в рахунок сплати митних платежiв;

4) з моменту списання коштiв, що перебували у грошовiй заставi, з вiдповiдного рахунку митницi при перерахуваннi цих коштiв до державного бюджету в рахунок сплати митних платежiв;

5) з моменту настання iнших обставин, визначених Податковим кодексом України.

Стаття 292. Випадки, коли митнi платежi не сплачуються

1. Митнi платежi не сплачуються у разi, якщо вiдповiдно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, iнших законiв України, а також мiжнародних договорiв, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об’єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарiв надано звiльнення або повне умовне звiльнення вiд сплати митних платежiв — у перiод дiї такого звiльнення i при дотриманнi умов, у зв’язку з якими його надано;

3) при ввезеннi товарiв на митну територiю України або вивезеннi товарiв з митної територiї України товари були помiщенi у митний режим, який вiдповiдно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежiв, — на перiод дiї цього режиму та при виконаннi умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартiсть товарiв, що ввозяться на митну територiю України або вивозяться за межi митної територiї України громадянами, не перевищує обсягiв, якi не є об’єктом оподаткування митними платежами вiдповiдно до роздiлу XII цього Кодексу.

Стаття 293. Особи, на яких покладається обов’язок iз сплати митних платежiв

1. Особою, на яку покладається обов’язок iз сплати митних платежiв, є декларант. Якщо декларування товарiв здiйснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов’язок iз сплати митних платежiв солiдарно з декларантом.

2. Особою, на яку покладається обов’язок iз сплати донарахованих митних платежiв — податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевiрки, є вiдповiдний платник податкiв.

3. Крiм осiб, зазначених у частинах першiй i другiй цiєї статтi, особами, на яких покладається обов’язок iз сплати митних платежiв, є:

1) у разi незаконного ввезення товарiв на митну територiю України, незаконного вивезення товарiв за межi митної територiї України — особа, яка незаконно ввезла (вивезла) товари, а також особи, якi брали участь у незаконному ввезеннi (вивезеннi) товарiв, якщо вони знали або повиннi були знати про незаконнiсть такого ввезення (вивезення), та особи, якi придбали у власнiсть або у володiння незаконно ввезенi товари, якщо в момент придбання вони знали або повиннi були знати про незаконнiсть ввезення, що належним чином доведено в порядку, встановленому законодавством України;

2) у разi вилучення товарiв, що тимчасово зберiгаються пiд митним контролем, з порушенням вимог цього Кодексу та iнших нормативно-правових актiв — особа, яка незаконно вилучила такi товари, а також особи, якi брали участь у незаконному вилученнi таких товарiв, зберiгали та придбали такi товари, або особа, яка вiдповiдає за забезпечення схоронностi зазначених товарiв;

3) у разi недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання iнших вимог i умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимiв, що передбачають умовне повне або часткове звiльнення вiд сплати митних платежiв, — особи, вiдповiдальнi за дотримання митного режиму;

4) у разi невиконання зобов’язань щодо використання чи споживання товарiв, що випливають з умов цiльового використання, за яких надається податкова пiльга при випуску товарiв для вiльного обiгу, — особа, на яку покладається обов’язок щодо виконання таких умов;

5) у разi заявлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення до митного режиму транзиту — особа, яка надала зобов’язання щодо доставки цих товарiв, транспортних засобiв до митного органу призначення;

6) у разi невиконання особою, вiдповiдальною за сплату митних платежiв, обов’язку iз сплати митних платежiв, якщо сплата митних платежiв забезпечена гарантом вiдповiдно до положень цього Кодексу, — гарант.

4. У разi якщо вiдповiдно до норм цього Кодексу обов’язок iз сплати митних платежiв покладається на кiлькох осiб, такi особи виконують зазначений обов’язок солiдарно.

Стаття 294. Об’єкт та база оподаткування митними платежами

1. Об’єкт та база оподаткування митними платежами пiд час перемiщення товарiв через митний кордон України визначаються вiдповiдно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та iнших законiв України.

Стаття 295. Нарахування митних платежiв

1. Митнi платежi нараховуються декларантом або iншими особами, на яких покладено обов’язок iз сплати митних платежiв, самостiйно, крiм випадкiв, якщо обов’язок щодо нарахування митних платежiв вiдповiдно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та iнших законiв України покладається на митнi органи.

2. Нарахування сум митних платежiв здiйснюється у валютi України.

3. Для цiлей нарахування митних платежiв застосовуються ставки, що дiють на день подання митному органу митної декларацiї на товари, а в разi якщо митне оформлення здiйснюється без подання митної декларацiї, — на день його здiйснення.

4. У разi якщо для цiлей обчислення митних платежiв, у тому числi визначення митної вартостi товарiв, необхiдно зробити перерахування iноземної валюти, застосовується курс валюти України до iноземної валюти, встановлений Нацiональним банком України на день нарахування митних платежiв.

Стаття 296. Особливостi застосування ставок митних платежiв пiд час незаконного перемiщення товарiв через митний кордон України та використання товарiв з порушенням встановлених обмежень

1. У разi незаконного ввезення товарiв на митну територiю України або вивезення їх з цiєї територiї суми належних до сплати митних платежiв нараховуються за ставками, встановленими на день перемiщення цих товарiв через митний кордон України, а якщо такий день встановити неможливо, — на день виявлення факту такого ввезення (вивезення).

2. У разi втрати, недоставки чи видачi без дозволу митних органiв товарiв, що перебувають пiд митним контролем та перемiщуються транзитом або знаходяться на тимчасовому зберiганнi, митнi платежi нараховуються за ставками, встановленими на день прийняття цих товарiв для перевезення або розмiщення їх на тимчасове зберiгання.

3. У разi незаконного ввезення товарiв на митну територiю України базою оподаткування є митна вартiсть цих товарiв, їх кiлькiсть або iншi показники, встановленi законом, що використовуються для визначення бази оподаткування, на день нарахування митних платежiв, вiдповiдно до частини першої цiєї статтi. Якщо визначити суму належних до сплати митних платежiв неможливо внаслiдок ненадання митному органу точних вiдомостей про характер товарiв, їх назву, кiлькiсть, країну походження i митну вартiсть, сума митних платежiв визначається виходячи з найбiльшої величини ставок митних платежiв, кiлькостi чи вартостi товарiв, що можуть бути визначенi на пiдставi наявних вiдомостей.

4. У разi нецiльового використання товарiв, щодо яких було надано умовне звiльнення вiд оподаткування, а також порушення умов митних режимiв, помiщення в якi передбачає умовне звiльнення вiд оподаткування, застосовуються ставки митних платежiв, що дiють на день прийняття митним органом митної декларацiї для митного оформлення. Митна вартiсть товарiв, їх кiлькiсть чи iншi характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежiв.

Стаття 297. Строки сплати (виконання обов’язку зi сплати) митних платежiв

1. У разi ввезення товарiв на митну територiю України суми митних платежiв, нарахованi митним органом, пiдлягають сплатi до Державного бюджету України платником податкiв до або на день подання митному органу митної декларацiї для митного оформлення, крiм випадкiв, якщо вiдповiдно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територiю України iз звiльненням вiд оподаткування митними платежами.

2. У разi розмiщення товарiв на тимчасове зберiгання митнi платежi мають бути сплаченi не пiзнiше дня закiнчення строку тимчасового зберiгання. Якщо до закiнчення строку тимчасового зберiгання цi товари помiщуються у митний режим, який передбачає сплату митних платежiв, митнi платежi мають бути сплаченi не пiзнiше випуску товарiв вiдповiдно до цього режиму.

3. У разi вивезення товарiв з митної територiї України вивiзне мито має бути сплачене не пiзнiше дня прийняття митним органом митної декларацiї для митного оформлення, якщо iнше не встановлено цим Кодексом.

4. У разi змiни митного режиму митнi платежi мають бути сплаченi не пiзнiше дня випуску товарiв у наступному митному режимi.

5. Для цiлей обчислення пенi строком сплати митних платежiв вважається:

1) у разi використання товарiв, ввезених на митну територiю України з умовним звiльненням вiд оподаткування митними платежами, в iнших цiлях, нiж тi, у зв’язку з якими було надано таке звiльнення, — перший день, коли особа порушила обмеження щодо користування та/або розпорядження зазначеними товарами. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежiв вважається день прийняття митним органом митної декларацiї на такi товари для митного оформлення;

2) у разi порушення вимог i умов митних режимiв, що вiдповiдно до цього Кодексу тягне за собою виникнення обов’язку iз сплати митних платежiв, — день вчинення такого порушення. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежiв вважається день початку дiї вiдповiдного митного режиму;

3) в iнших випадках — день виникнення обов’язку iз сплати митних платежiв.

6. Строки сплати митних платежiв при перемiщеннi (пересиланнi) товарiв через митний кордон України громадянами, при перемiщеннi товарiв через митний кордон України трубопровiдним транспортом та лiнiями електропередачi, при тимчасовому ввезеннi товарiв на митну територiю України з умовним частковим звiльненням вiд оподаткування митними платежами, а також при незаконному перемiщеннi товарiв через митний кордон України визначаються цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Стаття 298. Порядок i форми сплати митних платежiв

1. Суми митних платежiв, нарахованi митним органом, пiдлягають сплатi до державного бюджету платником податкiв безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

2. Суми митних платежiв сплачуються в готiвковiй формi через касу митного органу чи фiнансової установи або у безготiвковiй формi через фiнансову установу, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом та законами України.

3. Перерахування сум митних платежiв до Державного бюджету України iз зазначених рахункiв митного органу здiйснюється цим митним органом.

4. Митнi платежi сплачуються у валютi України. В окремих випадках, перелiк яких встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України, митнi платежi можуть бути сплаченi в iноземнiй валютi за курсом, встановленим Нацiональним банком України.

5. Перерахунок сум митних платежiв, визначених у валютi України, в iноземну валюту для цiлей сплати митних платежiв, обчислених у валютi України, здiйснюється за курсом, встановленим Нацiональним банком України, що дiє на день подання митної декларацiї, а у разi якщо обов’язок iз сплати митних платежiв не пов’язаний з поданням митної декларацiї, — на день фактичної сплати.

6. Митнi платежi можуть бути сплаченi в будь-якiй iншiй формi, передбаченiй законом.

7. Порядок нарахування, облiку та перерахування до державного бюджету сум митних платежiв визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв.

8. На вимогу платника податкiв митнi органи зобов’язанi видати пiдтвердження сплати митних платежiв у письмовiй формi.

Стаття 299. Авансовi платежi (передоплата)

1. Сплата митних платежiв може здiйснюватися iз застосуванням авансових платежiв (передоплати).

2. Авансовими платежами (передоплатою) є грошовi кошти, внесенi платником податкiв за власним бажанням на рахунки, вiдкритi на iм’я митних органiв в органах, що здiйснюють казначейське обслуговування бюджетних коштiв, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутнiх митних платежiв.

3. Авансовi платежi вносяться у валютi України.

4. Кошти авансових платежiв не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такi платежi, не зробить розпорядження про це митному органу та не будуть виконанi вiдповiднi митнi формальностi. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежiв у сумi, на яку зроблено розпорядження, не пiдлягають використанню на будь-якi iншi цiлi. Пiсля завершення митних формальностей кошти у сумi, на яку зроблено розпорядження, перераховуються митним органом до державного бюджету. У разi вiдмови вiд завершення митних формальностей сумi авансових платежiв, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежiв.

5. Повернення коштiв авансових платежiв здiйснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв, якщо заяву про повернення подано до митного органу протягом 1095 днiв з дня внесення таких коштiв на рахунок митного органу. При цьому вiдсотки на суму коштiв, унесених як авансовi платежi, не нараховуються.

6. Кошти авансових платежiв, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про використання протягом 1095 днiв з дня їх внесення, пiдлягають перерахуванню до державного бюджету.

7. На вимогу платника податкiв митний орган зобов’язаний надати йому письмову iнформацiю про використання коштiв, унесених ним як авансовi платежi, не пiзнiше 30 днiв з дня отримання такої вимоги. У разi незгоди платника податкiв з iнформацiєю митного органу здiйснюється спiльна звiрка використання зазначених коштiв. Результати такої звiрки оформлюються актом за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. Один примiрник такого акта пiсля його пiдписання надається платнику податкiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 300. Звiльнення (умовне звiльнення) вiд оподаткування митними платежами

1. Умови надання звiльнення (умовного звiльнення) вiд оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, iншими законами України та мiжнародними договорами, згоду на обов’язковiсть яких надано Верховною Радою України.

2. Порядок надання документiв, необхiдних для пiдтвердження права на звiльнення (умовне звiльнення) вiд оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв.

Стаття 301. Повернення помилково та/або надмiру сплачених сум митних платежiв

1. Повернення помилково та/або надмiру сплачених сум митних платежiв здiйснюється вiдповiдно до Бюджетного та Податкового кодексiв України.

2. У разi виявлення факту помилкової та/або надмiрної сплати митних платежiв митний орган не пiзнiше одного мiсяця з дня виявлення такого факту зобов’язаний повiдомити платника податкiв про суми надмiру сплачених митних платежiв.

3. Помилково та/або надмiру зарахованi до державного бюджету суми митних платежiв повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв.

4. Якщо надмiрна сплата сум митних платежiв сталася внаслiдок помилки з боку посадових осiб митного органу, повернення надмiру сплачених сум митних платежiв здiйснюється у першочерговому порядку.

5. Повернення сум вiдповiдних митних платежiв здiйснюється також у разi, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при помiщеннi товарiв у митний режим реiмпорту або у митний режим реекспорту вiдповiдно до роздiлу V цього Кодексу, а також в iнших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здiйснюється змiна ранiше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежiв, належних до сплати при помiщеннi товарiв у новий митний режим, є меншими, нiж суми митних платежiв, сплачених при помiщеннi їх у попереднiй митний режим;

3) вiдновлюється режим найбiльшого сприяння, вiльної торгiвлi;

4) митну декларацiю змiнено або визнано недiйсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територiю України або вивозяться за її межi, виявлено дефекти або вони якимось iншим чином не вiдповiдають погодженим специфiкацiям, за умови, що цi товари не ремонтувалися i не використовувалися вiдповiдно на територiї України та за її межами (крiм операцiй, необхiдних для виявлення дефектiв або невiдповiдностi) i повертаються протягом строку, визначеного пiдпунктом «а» пункту 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу;

6) платником податкiв подано митному органу документи, якi пiдтверджують наявнiсть у нього на день подання митному органу митної декларацiї для митного оформлення права на звiльнення вiд сплати митних платежiв.

6. Повернення сум митних платежiв у випадках, передбачених частиною п’ятою цiєї статтi, здiйснюється у тому самому порядку, що i повернення помилково та/або надмiру сплачених сум митних платежiв за заявою платника податкiв за умови, що така заява подається не пiзнiше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежiв.

7. Повернення сплачених сум митних платежiв здiйснюється у валютi України. Якщо сплата або стягнення митних платежiв здiйснювалася в iноземнiй валютi, повернення сум митних платежiв здiйснюється за курсом Нацiонального банку України, встановленим на день, коли вiдбулася їх сплата.

8. Повернення не здiйснюється:

1) якщо сума митних платежiв, що пiдлягає поверненню, не перевищує 20 гривень;

2) в iнших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Стаття 302. Пеня

1. Пiсля закiнчення встановлених цим Кодексом та Податковим кодексом України строкiв сплати митних платежiв на суму податкового боргу нараховується пеня у розмiрi та порядку, визначених Податковим кодексом України.

2. У разi направлення гаранту претензiй щодо сплати митних платежiв вiдповiдно до Податкового кодексу України пеня нараховується на строк, що не перевищує трьох мiсяцiв з дня, наступного за днем закiнчення строку виконання зобов’язань, забезпечених гарантiєю.

3. Пiд час здiйснення перевезень за процедурою МДП нарахування пенi призупиняється на строк до трьох мiсяцiв з дня отримання претензiї гарантiйним об’єднанням i поновлюється, якщо пiсля закiнчення цього строку претензiя залишається неврегульованою.

4. Пеня сплачується незалежно вiд застосування iнших заходiв вiдповiдальностi за порушення вимог законодавства України, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та iншими законами України.

5. Пеня нараховується платником податкiв самостiйно та сплачується одночасно зi сплатою митних платежiв.

6. Сплата, стягнення та повернення пенi здiйснюються за правилами, встановленими законом для сплати, стягнення та повернення митних платежiв.

Стаття 303. Стягнення митних платежiв

1. У разi несплати або неповної сплати митних платежiв у встановлений строк такi платежi стягуються в порядку та строки, визначенi Податковим кодексом України.

2. Належнi до сплати суми митних платежiв стягуються з осiб, вiдповiдальних за їх сплату.

3. Стягнення митних платежiв не здiйснюється та платнику податкiв не направляється податкове повiдомлення-рiшення, якщо розмiр несплачених сум митних платежiв з товарiв, зазначених в однiй митнiй декларацiї, або з товарiв, вiдправлених протягом дня одним вiдправником на адресу одного одержувача, становить менш як 20 гривень, та в iнших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Стаття 304. Розстрочення та вiдстрочення сплати митних платежiв

1. За наявностi обставин, що свiдчать про iснування загрози виникнення або накопичення податкового боргу, i доказiв iснування таких обставин, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України, на пiдставi письмової заяви платника податкiв центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, чи визначений ним митний орган згiдно iз Податковим кодексом України можуть вiдстрочити або розстрочити сплату митних платежiв.

2. Порядок надання розстрочення та вiдстрочення сплати митних платежiв затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв.

Роздiл X
ГАРАНТIЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПЕРЕД МИТНИМИ ОРГАНАМИ

Глава 44. Форми, умови та способи забезпечення зобов’язань перед митними органами

     Стаття 305. Загальнi положення щодо забезпечення зобов’язань перед митними органами

1. У випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов’язань осiб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежiв у способи, передбаченi для вiдповiдної митної процедури.

2. Надання митним органам забезпечення сплати митних платежiв є обов’язковим при ввезеннi на митну територiю України та/або перемiщеннi територiєю України прохiдним та внутрiшнiм транзитом товарiв за перелiком, який затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

3. Спосiб забезпечення сплати митних платежiв обирається власником товарiв чи уповноваженою ним особою, якщо iнше не передбачено цим Кодексом та iншими законодавчими актами України.

4. Якщо товари перемiщуються транзитом митною територiєю України морським, рiчковим або повiтряним транспортом i пiд час зберiгання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського (рiчкового) порту, аеропорту, забезпечення сплати митних платежiв не надається.

Стаття 306. Способи забезпечення сплати митних платежiв

1. Способами забезпечення сплати митних платежiв є:

1) фiнансовi гарантiї;

2) гарантування на умовах Митної конвенцiї про мiжнародне перевезення вантажiв iз застосуванням книжки МДП (Конвенцiї МДП) 1975 року;

3) гарантування на умовах Конвенцiї про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рiк) iз застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

Глава 45. Фiнансовi гарантiї

     Стаття 307. Умови надання фiнансових гарантiй

1. Юридичнi особи, якi мають намiр виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов’язань перед митними органами України зi сплати митних платежiв, уповноважуються на це i вносяться до реєстру гарантiв у порядку, визначеному цим роздiлом.

2. Взаємовiдносини мiж центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, та гарантами регулюються на пiдставi укладених угод.

3. Фiнансова гарантiя видається гарантом i надається митним органам особою, вiдповiдальною за сплату митних платежiв, або будь-якою iншою особою на користь особи, вiдповiдальної за сплату митних платежiв, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

4. У разi невиконання особою зобов’язання iз сплати митних платежiв, забезпеченого фiнансовою гарантiєю, наданою у виглядi документа, митний орган iз залученням представникiв гаранта, що видав таку гарантiю, з’ясовує обставини невиконання зобов’язання, пiсля чого направляє цьому гарантовi вимогу щодо сплати належної суми митних платежiв. До вимоги додаються завiренi митним органом копiї документiв, що пiдтверджують невиконання зобов’язання. Процедура направлення вимоги та перелiк обов’язкових документiв, що до неї додаються, визначаються в угодi, передбаченiй частиною третьою статтi 314 цього Кодексу.

5. Фiнансова гарантiя як забезпечення сплати митних платежiв не надається, якщо сума митних платежiв, що пiдлягають сплатi, не перевищує суму, еквiвалентну 1000 євро.

6. Вивiльнення (повернення) фiнансової гарантiї здiйснюється не пiзнiше одного робочого дня пiсля отримання вiдповiдним митним органом пiдтвердження фактичного виконання зобов’язань, забезпечених гарантiєю.

Стаття 308. Визначення розмiру фiнансової гарантiї

1. Розмiр фiнансової гарантiї визначається митним органом виходячи з суми митних платежiв, що пiдлягає сплатi при випуску товарiв для вiльного обiгу на митнiй територiї України або при вивезеннi товарiв за межi цiєї територiї у митному режимi експорту.

2. Якщо при визначеннi розмiру фiнансової гарантiї неможливо точно визначити суму митних платежiв, що пiдлягає сплатi, внаслiдок ненадання митному органу точних вiдомостей про характер, найменування, кiлькiсть, країну походження, митну вартiсть та код таких товарiв згiдно з УКТ ЗЕД, розмiр фiнансової гарантiї визначається виходячи з найбiльшої величини ставок податкiв, вартостi та/або кiлькостi товарiв, що можуть бути визначенi на пiдставi наявних вiдомостей.

Стаття 309. Форми забезпечення сплати митних платежiв фiнансовою гарантiєю. Види фiнансових гарантiй

1. Забезпечення сплати митних платежiв фiнансовою гарантiєю здiйснюється у таких формах:

1) надання фiнансової гарантiї, виданої гарантом (гарантiя, що надається у виглядi документа);

2) внесення коштiв на вiдповiдний рахунок або в касу митного органу (грошова застава).

2. Фiнансова гарантiя може бути iндивiдуальною (одноразовою), багаторазовою та генеральною.

3. Iндивiдуальна (одноразова) фiнансова гарантiя у виглядi письмового зобов’язання надається на суму митних платежiв за:

1) однiєю митною декларацiєю в межах однiєї зовнiшньоторговельної операцiї;

2) однiєю митною декларацiєю в межах однiєї транзитної операцiї;

3) одним документом контролю за перемiщенням товарiв;

4) однiєю операцiєю з перемiщення через митний кордон України товарiв громадянами у випадках, визначених роздiлом XII цього Кодексу.

4. Багаторазова фiнансова гарантiя надається для забезпечення сплати митних платежiв за кiлькома митними декларацiями або документами контролю за перемiщенням товарiв при ввезеннi товарiв на митну територiю України з метою транзиту або для вiльного обiгу на цiй територiї для одного власника в рамках одного зовнiшньоекономiчного договору.

5. Генеральна фiнансова гарантiя надається для забезпечення сплати митних платежiв за митними декларацiями або документами контролю за перемiщенням товарiв, якi декларант або уповноважена ним особа планують подати протягом одного року. Випадки, умови та порядок застосування генеральної фiнансової гарантiї визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв.

6. Порядок застосування iндивiдуальної (одноразової), багаторазової та генеральної фiнансової гарантiї затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

7. Забезпечення сплати митних платежiв фiнансовою гарантiєю може здiйснюватися у будь-якiй з форм, визначених у частинi першiй цiєї статтi, на вибiр особи, вiдповiдальної за сплату митних платежiв, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

8. Якщо надана гарантiя виявляється недостатньою для забезпечення сплати вiдповiдної суми митних платежiв, особи, зазначенi у частинi третiй статтi 307 цього Кодексу, на письмову вимогу митного органу надають додаткову гарантiю або, за їх вибором, замiнюють ранiше надану гарантiю новою.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2012р. N 5210-VI)

Стаття 310. Порядок надання фiнансових гарантiй митним органам

1. У випадках, зазначених у цьому Кодексi, фiнансовi гарантiї надаються митним органам пiд час або до декларування товарiв до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарiв, до їх прибуття на митну територiю України та пiд час декларування товарiв до митних режимiв, що передбачають сплату митних платежiв або передбачають перебування товарiв пiд митним контролем до моменту закiнчення дiї вiдповiдного митного режиму.

2. Фiнансовi гарантiї надаються:

1) у виглядi документа (викладеного в письмовiй або електроннiй формi зобов’язання гаранта сплатити визначенi суми митних платежiв на вимогу митного органу);

2) у виглядi внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевiзником або гарантом грошової застави на вiдповiдний рахунок митного органу.

3. Фiнансовi гарантiї надаються на суму митних платежiв, нарахованих на товари, якi декларуються за однiєю митною декларацiєю або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Стаття 311. Фiнансова гарантiя, що надається у виглядi документа

1. Митнi органи як забезпечення сплати митних платежiв приймають фiнансовi гарантiї, виданi гарантами, включеними до реєстру гарантiв, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи.

2. Фiнансова гарантiя, що надається у виглядi документа, є безвiдкличним зобов’язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантiв, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разi невиконання забезпечених цiєю гарантiєю зобов’язань iз сплати митних платежiв.

3. Форми бланкiв фiнансових гарантiй встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв.

4. Митний орган направляє гарантовi, що видав гарантiю у виглядi документа, вимогу щодо сплати митних платежiв у разi:

1) перевищення бiльше нiж на 10 днiв встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що перебувають пiд митним контролем, до митного органу призначення (а при перемiщеннi в межах зони дiяльностi одного митного органу — вiд одного пiдроздiлу цього органу до iншого);

2) встановлення митним органом факту порушення вимог i умов митних режимiв з умовним звiльненням вiд оподаткування митними платежами;

3) настання термiну сплати податкових зобов’язань вiдповiдно до роздiлу III цього Кодексу;

4) встановлення митним органом факту порушення вимог i умов тимчасового ввезення або транзиту товарiв, транспортних засобiв особистого користування, що перемiщуються через митний кордон України громадянами вiдповiдно до роздiлу XII цього Кодексу.

5. Гарант зобов’язаний не пiзнiше трьох банкiвських днiв, наступних за днем отримання вимоги та документiв, що пiдтверджують настання гарантiйного випадку, перерахувати належну суму митних платежiв до державного бюджету.

6. У разi порушення строку перерахування коштiв у рахунок сплати митних платежiв вiдповiдно до вимоги митного органу гаранти несуть вiдповiдальнiсть (у тому числi передбачену Податковим кодексом України) як особи, вiдповiдальнi за сплату забезпечених гарантiєю сум митних платежiв. У разi несплати гарантом коштiв за фiнансовими гарантiями суми таких коштiв вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.

7. До правовiдносин, пов’язаних з видачею фiнансової гарантiї, виконанням гарантом зобов’язань i припиненням фiнансової гарантiї, застосовуються також положення законодавства України про банки i банкiвську дiяльнiсть та цивiльного законодавства України в частинi, що не врегульована цим Кодексом.

8. Фiнансова гарантiя, надана у виглядi документа, вилучається митним органом та ставиться на контроль. При цьому на митнiй декларацiї посадовою особою митного органу робиться запис щодо реквiзитiв зазначеної гарантiї та суми митних платежiв, якi безумовно мають бути сплаченi у разi порушення зобов’язань, наданих митному органу.

9. Митний орган здiйснює перевiрку достатностi суми фiнансової гарантiї в порядку, визначеному статтею 308 цього Кодексу.

10. Пiсля завершення митного оформлення товарiв чи процедури транзитного перевезення товарiв та за вiдсутностi порушення наданих особою митному органу зобов’язань iз сплати митних платежiв фiнансова гарантiя не пiзнiше одного банкiвського дня пiсля того, як митний орган отримає пiдтвердження фактичного виконання зобов’язань, забезпечених гарантiєю, вивiльняється (повертається) цим митним органом.

11. Пiдтвердженням фактичного виконання зобов’язань, забезпечених гарантiєю, є:

1) щодо транзитного перевезення товарiв — повiдомлення, у тому числi в електронному виглядi, митного органу вiдправлення митним органом призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення вiдповiдно до наданих зобов’язань;

2) завершення процедур митного контролю та оформлення товарiв до митного режиму, у який задекларовано товари;

3) завершення дiї митного режиму, що передбачав перебування товарiв пiд митним контролем весь час дiї такого режиму;

4) виконання зобов’язання iз сплати митних платежiв у разi коригування митної вартостi вiдповiдно до роздiлу III цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2012р. N 5210-VI)

Стаття 312. Реалiзацiя фiнансової гарантiї, наданої у виглядi документа

1. У разi невиконання зобов’язання, забезпеченого фiнансовою гарантiєю, наданою у виглядi документа, суми митних платежiв, що пiдлягають сплатi, повиннi бути перерахованi гарантом на рахунок митного органу впродовж трьох банкiвських днiв з дня отримання гарантом вимоги митного органу про таку сплату. Форма вимоги встановлюється в угодi, передбаченiй частиною третьою статтi 314 цього Кодексу.

2. Отриманi вiд гаранта кошти в рахунок погашення зобов’язань перераховуються митним органом до державного бюджету впродовж одного робочого дня.

Стаття 313. Фiнансова гарантiя у виглядi грошової застави

1. Внесення грошової застави здiйснюється у валютi України.

2. В окремих випадках перемiщення товарiв територiєю України прохiдним транзитом iноземним перевiзником або уповноваженою ним особою дозволяється внесення нерезидентом суми грошової застави в iноземнiй валютi за курсом, встановленим Нацiональним банком України на день внесення грошової застави.

3. Вiдсотки на суму грошової застави не нараховуються.

4. При виконаннi зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, сплаченi кошти пiдлягають поверненню особi, яка внесла цю заставу, або уповноваженiй нею особi не пiзнiше трьох банкiвських днiв.

5. Повернення грошової застави може здiйснюватися у будь-якому митному органi, навiть якщо вона вносилася на рахунок iншого митного органу.

6. За письмовою заявою особи, яка внесла грошову заставу, або уповноваженої нею особи кошти, внесенi як грошова застава, можуть бути використанi для сплати митних платежiв або для забезпечення сплати митних платежiв за iншим зобов’язанням зазначеної особи перед митними органами.

7. Кошти, внесенi як грошова застава, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днiв з дня їх внесення, у 30-денний строк пiдлягають поверненню особi, яка вносила цi кошти, або уповноваженiй нею особi, а у разi неможливостi такого повернення пiдлягають перерахуванню до державного бюджету.

8. При невиконаннi зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежiв, що пiдлягає сплатi, перераховується до державного бюджету iз сум грошової застави.

9. Порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв.

Стаття 314. Гарант

1. Гарантом може виступати:

1) банкiвська установа, яка надає гарантiї безпосередньо або може застосовувати їх як фiнансове забезпечення гарантiй, що надаються митним органам незалежними фiнансовими посередниками;

2) незалежний фiнансовий посередник — юридична особа, створена у формi повного або командитного товариства.

2. Зазначена у частинi першiй цiєї статтi банкiвська установа, iнша юридична особа, яка має намiр одержати вiд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, в установленому цим Кодексом порядку повноваження гаранта, повинна вiдповiдати таким критерiям:

1) для банкiвських установ — мати вiдповiдну чинну лiцензiю (дозвiл, витяг з реєстру) Нацiонального банку України;

для iнших юридичних осiб — мати вiдповiднi укладенi угоди з банками та/або страховими компанiями щодо фiнансового забезпечення гарантiй, що надаються цими юридичними особами;

2) мати досвiд роботи у здiйсненнi банкiвської чи iншої фiнансової дiяльностi не менше п’яти рокiв;

3) для банкiвських установ — мати доведену за останнi три календарнi роки платоспроможнiсть шляхом пiдтвердження виконання встановлених нормативiв, якi забезпечують безумовне виконання платiжних зобов’язань перед державним бюджетом;

4) для банкiвських установ — протягом останнiх трьох календарних рокiв не бути об’єктом застосування Нацiональним банком України заходiв впливу за порушення нормативiв (критерiїв) у виглядi обмеження, зупинення чи припинення здiйснення окремих видiв дiяльностi, примусової реорганiзацiї установи, призначення тимчасової адмiнiстрацiї;

для iнших юридичних осiб — протягом останнiх трьох календарних рокiв не бути об’єктом застосування спецiальних санкцiй, передбачених Законом України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть», i не мати випадкiв притягнення їх посадових осiб до адмiнiстративної вiдповiдальностi за порушення митних правил за статтями 472, 482 — 485 цього Кодексу;

5) не мати збитковостi за останнi три календарнi роки (крiм банкiвських установ);

6) не мати заборгованостi iз сплати податкiв i зборiв до бюджетiв усiх рiвнiв;

7) для банкiвських установ — мати можливiсть формування в повному обсязi грошових резервiв для вiдшкодування можливих втрат у розмiрi визначеної ними самими суми усiх одночасно наданих митним органам фiнансових гарантiй;

8 ) не мати заборгованостi перед митними органами за попередньо наданими гарантiями;

9) мати електронну систему накопичення i обмiну iнформацiєю з митними органами, яка забезпечує захист цiєї iнформацiї вiд несанкцiонованого використання, копiювання та/або модифiкацiї, зокрема, систему застосування та передачi електронного гарантiйного документа незалежного фiнансового посередника чи листа банку в єдину автоматизовану iнформацiйну систему митних органiв України;

10) мати уповноважених представникiв в усiх пунктах пропуску через державний кордон України.

3. Взаємовiдносини мiж центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, та гарантами регулюються на пiдставi укладених угод, у яких зазначається обов’язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежiв у разi невиконання вiдповiдними особами зобов’язань перед митними органами та щорiчно, не пiзнiше 1 березня року, наступного за звiтним, надавати пiдтвердження умов, визначених у пунктах 1 — 5 частини другої цiєї статтi, за попереднiй рiк.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, веде реєстр гарантiв та форм фiнансових гарантiй, що надаються ними вiдповiдно до укладених угод, якi затверджуються цим органом, та забезпечує регулярне (не рiдше чотирьох разiв на рiк) оприлюднення зазначеного реєстру на своєму офiцiйному веб-сайтi. Включення гарантiв до реєстру здiйснюється безоплатно.

5. Строк прийняття рiшення про включення гарантiв до реєстру не повинен перевищувати 30 календарних днiв з дня надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, документiв, що пiдтверджують виконання умов частини другої цiєї статтi.

6. У разi порушення строку, встановленого частиною п’ятою цiєї статтi, юридична особа, що набуває статусу гаранта, повинна бути включена до реєстру гарантiв i може бути виключена з нього лише у разi недотримання нею критерiїв, визначених у частинi другiй цiєї статтi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2012р. N 5210-VI)

Стаття 315. Порядок отримання статусу гаранта

1. Юридична особа, що має намiр отримати статус гаранта вiдповiдно до статтi 314 цього Кодексу, повинна отримати офiцiйне пiдтвердження:

1) для банкiвських установ — у передбачених законодавством випадках вiд Нацiонального банку України — про дотримання (виконання) встановлених для цих установ нормативiв, якi забезпечують безумовне виконання платiжних зобов’язань перед державним бюджетом;

2) вiд органу державної податкової служби за мiсцем реєстрацiї — про вiдсутнiсть збитковостi та вiдсутнiсть заборгованостi iз сплати податкiв i зборiв до бюджетiв всiх рiвнiв за останнi три календарнi роки;

3) для банкiвських установ — вiд незалежної аудиторської компанiї, внесеної до Реєстру аудиторiв банкiв Нацiонального банку України, яка здiйснює аудит вiдповiдно до Мiжнародних стандартiв аудиту, — позитивний аудиторський висновок за останнi три звiтнi роки.

2. Iнформацiя, зазначена у пунктах 1 i 2 частини першої цiєї статтi, надається державними органами у мiсячний строк з дня запиту.

3. Строк перевiрки митним органом вiдсутностi заборгованостi перед митними органами за попередньо наданими гарантiями не перевищує трьох робочих днiв з дня подання юридичною особою заяви на отримання статусу гаранта i документiв, визначених статтею 314 цього Кодексу та цiєю статтею. Висновок про результати такої перевiрки у довiльнiй формi за пiдписом керiвника митного органу не пiзнiше одного робочого дня надсилається юридичнiй особi, а його копiя додається до iнших документiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2012р. N 5210-VI)

Глава 46. Iншi способи забезпечення сплати митних платежiв

     Стаття 316. Гарантування на умовах Митної конвенцiї про мiжнародне перевезення вантажiв iз застосуванням книжки МДП (Конвенцiї МДП) 1975 року

1. Гарантування на умовах Митної конвенцiї про мiжнародне перевезення вантажiв iз застосуванням книжки МДП (Конвенцiї МДП) 1975 року як захiд гарантування доставки товарiв (крiм алкогольних напоїв та тютюнових виробiв), що перебувають пiд митним контролем, до митного органу призначення застосовується за умови, що товари пiд час перевезення перетинають митний кордон України, а їх перевезення на всьому маршрутi або на його частинi здiйснюється автомобiльним транспортом.

2. Якщо сума митних платежiв перевищує суму гарантiї за Конвенцiєю МДП, застосовуються iншi форми забезпечення сплати митних платежiв, передбаченi цим Кодексом.

Стаття 317. Гарантування на умовах Конвенцiї про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рiк) iз застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

1. Пiд час перевезення товарiв на умовах Конвенцiї про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рiк) застосовується книжка (карнет) А.Т.А. — унiфiкований мiжнародний митний документ, що використовується як митна декларацiя для митного оформлення товарiв та є гарантiйним документом про сплату митних платежiв.