Ваше имя (обязательно)

Ваш E-Mail (обязательно)

Тема

Сообщение

captcha

Наши контакты
ООО «КОМПАНИЯ ВЭДЛАЙН» г. Киев ул. Л. Руденко, 6А, оф.818 Тел: (044) 501-48-35 Тел/факс: (044) 501-48-36

Роздiл III МИТНА ВАРТIСТЬ ТОВАРIВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

Глава 8. Загальнi положення щодо митної вартостi

     Стаття 49. Митна вартiсть товарiв 1. Митною вартiстю товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, є вартiсть товарiв, що використовується для митних цiлей, яка базується на цiнi, що фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари. Стаття 50. Цiлi використання вiдомостей про митну вартiсть товарiв 1. Вiдомостi про митну вартiсть товарiв використовуються для: 1) нарахування митних платежiв; 2) застосування iнших заходiв державного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевiрки. Стаття 51. Визначення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України 1. Митна вартiсть товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, визначається декларантом вiдповiдно до норм цього Кодексу. 2. Митна вартiсть товарiв, що ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, визначається вiдповiдно до глави 9 цього Кодексу. 3. Визначення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України у митних режимах, вiдмiнних вiд митного режиму iмпорту, здiйснюється згiдно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу. 4. Пiд час визначення митної вартостi носiїв iнформацiї, якi iмпортуються, що мiстять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, ураховується лише вартiсть носiя iнформацiї за умови видiлення з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, вартостi програмного забезпечення та/або вартостi носiя. Вiдомостi щодо вартостi програмного забезпечення та/або вартостi носiя повиннi базуватися на документально пiдтверджених даних. При цьому слiд ураховувати, що: 1) термiн «носiй iнформацiї» не стосується iнтегральних мiкросхем, напiвпровiдникiв та iнших подiбних пристроїв чи виробiв, в якi iнкорпорованi такi iнтегральнi мiкросхеми чи пристрої; 2) термiн «програмне забезпечення» не стосується звукових, кiно- та вiдеозаписiв. 5. Проценти, що нараховуються за фiнансовими угодами (наприклад, угодою фiнансового лiзингу), якi укладенi покупцем i стосуються купiвлi iмпортованих товарiв, не будуть розглядатися як частина митної вартостi за умови, що: 1) проценти видiленi з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за товари; 2) положення щодо фiнансування укладенi у письмовiй формi; 3) покупець може продемонструвати, що: а) такi товари фактично проданi за цiною, задекларованою як цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi; б) процентна ставка не перевищує рiвня ставок, якi звичайно застосовуються в країнi, де i коли таке фiнансування було надане. Цi положення застосовуються незалежно вiд того, чи було фiнансування надане саме продавцем, банком або iншою фiзичною чи юридичною особою. Вони також застосовуватимуться, якщо товари оцiнюватимуться за методом iншим, нiж метод за цiною договору (контракту). 6. У випадках, встановлених цим Кодексом, митна вартiсть товарiв може бути визначена до перетину товаром митного кордону України. Стаття 52. Заявлення митної вартостi товарiв 1. Заявлення митної вартостi товарiв здiйснюється декларантом або уповноваженою ним особою пiд час декларування товарiв у порядку, встановленому роздiлом VIII цього Кодексу та цiєю главою. 2. Декларант або уповноважена ним особа, якi заявляють митну вартiсть товару, зобов’язанi: 1) заявляти митну вартiсть, визначену ними самостiйно, у тому числi за результатами консультацiй з митним органом; 2) подавати митному органу достовiрнi вiдомостi про визначення митної вартостi, якi повиннi базуватися на об’єктивних, документально пiдтверджених даних, що пiддаються обчисленню; 3) нести всi додатковi витрати, пов’язанi з коригуванням митної вартостi або наданням митному органу додаткової iнформацiї. 3. Декларант або уповноважена ним особа, якi заявляють митну вартiсть товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявностi) додатковi вiдомостi у разi потреби уточнення iнформацiї; 2) на випуск у вiльний обiг товарiв, що декларуються: у разi визнання митним органом заявленої митної вартостi товарiв — за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю; у разi згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування митної вартостi товарiв — за умови сплати митних платежiв згiдно з митною вартiстю, визначеною митним органом; у разi незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування заявленої митної вартостi товарiв — за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю товарiв та надання гарантiй вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу в розмiрi, визначеному митним органом вiдповiдно до частини сьомої статтi 55 цього Кодексу; 3) проводити цiнову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертiв за власнi кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рiшення митного органу щодо коригування митної вартостi оцiнюваних товарiв та бездiяльнiсть митного органу щодо неприйняття протягом строкiв, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рiшення про визнання митної вартостi оцiнюваних товарiв; 5) приймати самостiйне рiшення про необхiднiсть коригування митної вартостi пiсля випуску товарiв; 6) отримувати вiд митного органу iнформацiю щодо пiдстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв’язок продавця i покупця вплинув на цiну, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати вiд митного органу надання письмової iнформацiї про причини, за яких заявлена ними митна вартiсть не може бути визнана; 8 ) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати вiд митного органу надання письмової iнформацiї щодо порядку i методу визначення митної вартостi, застосованих при коригуваннi заявленої митної вартостi, а також щодо пiдстав для здiйснення такого коригування. 4. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарiв, разом з митною декларацiєю та iншими необхiдними для митного оформлення зазначених товарiв документами в установленому порядку подається декларацiя митної вартостi. 5. Декларацiя митної вартостi подається у разi: 1) якщо до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, додаються витрати, зазначенi у частинi десятiй статтi 58 цього Кодексу, i якщо вони не включалися до цiни; 2) якщо з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, видiлено витрати, зазначенi у частинi одинадцятiй статтi 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов’язанi мiж собою. 6. В iнших випадках декларацiя митної вартостi подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи. 7. Декларацiя митної вартостi не подається, у тому числi у випадках, передбачених частиною шостою цiєї статтi, у разi декларування партiй товарiв, митна вартiсть яких не перевищує 5000 євро. 8. У декларацiї митної вартостi наводяться вiдомостi про метод визначення митної вартостi товарiв, числове значення митної вартостi товарiв та її складових, умови зовнiшньоекономiчного договору, що мають вiдношення до визначення митної вартостi товарiв, та наданi документи, що пiдтверджують зазначене. 9. Вiдомостi, зазначенi у частинi восьмiй цiєї статтi, є вiдомостями, необхiдними для митних цiлей. 10. Форма декларацiї митної вартостi та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. 11. Заявлення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України в режимах, вiдмiнних вiд режиму iмпорту, здiйснюється при декларуваннi цих товарiв шляхом заявлення в митнiй декларацiї вiдомостей про числове значення їх митної вартостi та про документи, що його пiдтверджують.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 53. Документи, що подаються декларантом для пiдтвердження заявленої митної вартостi 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацiєю декларант подає митному органу документи, що пiдтверджують заявлену митну вартiсть товарiв i обраний метод її визначення. 2. Документами, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв, є: 1) декларацiя митної вартостi, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятiй i шостiй статтi 52 цього Кодексу, та документи, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi, на пiдставi яких проводився розрахунок митної вартостi; 2) зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) або документ, який його замiнює, та додатки до нього у разi їх наявностi; 3) рахунок-фактура (iнвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купiвлi-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, — банкiвськi платiжнi документи, що стосуються оцiнюваного товару; 5) за наявностi — iншi платiжнi та/або бухгалтерськi документи, що пiдтверджують вартiсть товару та мiстять реквiзити, необхiднi для iдентифiкацiї ввезеного товару; 6) транспортнi (перевiзнi) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включенi у вартiсть товару, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть перевезення оцiнюваних товарiв; 7) копiя iмпортної лiцензiї, якщо iмпорт товару пiдлягає лiцензуванню; 8 ) якщо здiйснювалося страхування, — страховi документи, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть страхування. 3. У разi якщо документи, зазначенi у частинi другiй цiєї статтi, мiстять розбiжностi, наявнi ознаки пiдробки або не мiстять всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язанi протягом 10 календарних днiв надати (за наявностi) такi додатковi документи: 1) договiр (угоду, контракт) iз третiми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарiв, митна вартiсть яких визначається; 2) рахунки про здiйснення платежiв третiм особам на користь продавця, якщо такi платежi здiйснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комiсiйних, посередницьких послуг, пов’язаних iз виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документацiї; 5) лiцензiйний чи авторський договiр покупця, що стосується оцiнюваних товарiв та є умовою продажу оцiнюваних товарiв; 6) каталоги, специфiкацiї, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копiю митної декларацiї країни вiдправлення; 8 ) висновки про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, пiдготовленi спецiалiзованими експертними органiзацiями, та/або iнформацiя бiржових органiзацiй про вартiсть товару або сировини. 4. У разi якщо митний орган має обґрунтованi пiдстави вважати, що iснуючий взаємозв’язок мiж продавцем i покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартiсть, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крiм документiв, зазначених у частинах другiй та третiй цiєї статтi, подає (за наявностi) такi документи: 1) виписку з бухгалтерських та банкiвських документiв покупця, що стосуються вiдчуження оцiнюваних товарiв, iдентичних та/або подiбних (аналогiчних) товарiв на територiї України; 2) довiдкову iнформацiю щодо вартостi у країнi-експортерi товарiв, що є iдентичними та/або подiбними (аналогiчними) оцiнюваним товарам; 3) розрахунок цiни (калькуляцiю). 5. Забороняється вимагати вiд декларанта або уповноваженої ним особи будь-якi iншi документи, вiдмiннi вiд тих, що зазначенi в цiй статтi. 6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додатковi наявнi у них документи для пiдтвердження заявленої ними митної вартостi товару.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 54. Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв 1. Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв здiйснюється митним органом пiд час проведення митного контролю i митного оформлення шляхом перевiрки числового значення заявленої митної вартостi. 2. Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв за основним методом — за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту (вартiсть операцiї), здiйснюється митним органом шляхом перевiрки розрахунку, здiйсненого декларантом, за вiдсутностi застережень щодо застосування цього методу, визначених у частинi першiй статтi 58 цього Кодексу. 3. За результатами здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi товарiв митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартiсть чи приймає письмове рiшення про її коригування вiдповiдно до положень статтi 55 цього Кодексу. 4. Митний орган пiд час здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi товарiв зобов’язаний: 1) здiйснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартостi товарiв шляхом перевiрки числового значення заявленої митної вартостi, наявностi в поданих зазначеними особами документах усiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари; 2) надавати декларанту або уповноваженiй ним особi письмову iнформацiю про причини, за яких заявлена ними митна вартiсть не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженiй ним особi письмову iнформацiю щодо порядку i методу визначення митної вартостi, застосованих у разi коригування митної вартостi, а також щодо пiдстав здiйснення такого коригування; 4) випускати у вiльний обiг товари, що декларуються: у разi визнання митним органом заявленої митної вартостi товарiв — за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю; у разi згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування митної вартостi товарiв — за умови сплати митних платежiв згiдно з митною вартiстю, визначеною митним органом; у разi незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування заявленої митної вартостi товарiв — за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю товарiв та надання гарантiй вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу в розмiрi, визначеному митним органом вiдповiдно до частини сьомої статтi 55 цього Кодексу. 5. Митний орган з метою здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi товарiв має право: 1) упевнюватися в достовiрностi або точностi будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цiлей визначення митної вартостi; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати вiд декларанта або уповноваженої ним особи встановленi статтею 53 цього Кодексу додатковi документи та вiдомостi, якщо це необхiдно для прийняття рiшення про визнання заявленої митної вартостi; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здiйснювати коригування заявленої митної вартостi товарiв; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 — 354 цього Кодексу, перевiрки правильностi визначення митної вартостi товарiв пiсля їх випуску; 5) звертатися до митних органiв iнших країн iз запитами щодо надання вiдомостей, необхiдних для пiдтвердження достовiрностi заявленої митної вартостi; 6) застосовувати iншi передбаченi цим Кодексом форми митного контролю. 6. Митний орган може вiдмовити у митному оформленнi товарiв за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартiстю виключно за наявностi обґрунтованих пiдстав вважати, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв, у разi: 1) невiрно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартостi; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документiв згiдно з перелiком та вiдповiдно до умов, зазначених у частинах другiй — четвертiй статтi 53 цього Кодексу, або вiдсутностi у цих документах всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари; 3) невiдповiдностi обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартостi товару умовам, наведеним у главi 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально пiдтвердженої офiцiйної iнформацiї митних органiв iнших країн щодо недостовiрностi заявленої митної вартостi. 7. У разi якщо пiд час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартiсть вважається визнаною автоматично.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 55. Коригування митної вартостi товарiв 1. Рiшення про коригування заявленої митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України з помiщенням у митний режим iмпорту, приймається митним органом у письмовiй формi пiд час здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi цих товарiв як до, так i пiсля їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статтi 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв. 2. Прийняте митним органом письмове рiшення про коригування заявленої митної вартостi товарiв має мiстити: 1) обґрунтування причин, через якi заявлену декларантом митну вартiсть не може бути визнано; 2) наявну в митного органу iнформацiю (у тому числi щодо числових значень складових митної вартостi, митної вартостi iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв, iнших умов, що могли вплинути на цiну товарiв), яка призвела до виникнення сумнiвiв у правильностi визначення митної вартостi та до прийняття рiшення про коригування митної вартостi, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелiк вимог щодо надання додаткових документiв, передбачених частиною третьою статтi 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартiсть може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартостi товарiв, скоригованої митним органом, та фактiв, якi вплинули на таке коригування; 5) iнформацiю про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вiльний обiг товарiв, що декларуються: у разi згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування митної вартостi товарiв — за умови сплати митних платежiв згiдно з митною вартiстю, визначеною митним органом; у разi незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування заявленої митної вартостi товарiв — за умови сплати митних платежiв згiдно iз заявленою митною вартiстю товарiв та надання гарантiй вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу в розмiрi, визначеному митним органом вiдповiдно до частини сьомої цiєї статтi; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рiшення про коригування заявленої митної вартостi у митному органi вищого рiвня вiдповiдно до глави 4 цього Кодексу або до суду. 3. Форма рiшення про коригування митної вартостi товарiв встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. 4. Пiд час митного оформлення при прийняттi митним органом письмового рiшення про коригування митної вартостi товарiв декларант або уповноважена ним особа може здiйснити коригування заявленої митної вартостi у строк, встановлений частиною другою статтi 263 цього Кодексу. 5. Декларант може провести консультацiї з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартостi на пiдставi iнформацiї, яка наявна в митному органi. 6. На вимогу декларанта консультацiї проводяться у письмовому виглядi. 7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рiшенням митного органу про коригування заявленої митної вартостi товарiв митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вiльний обiг за умови сплати митних платежiв згiдно з митною вартiстю цих товарiв, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати рiзницi мiж сумою митних платежiв, обчисленою згiдно з митною вартiстю товарiв, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежiв, обчисленою згiдно з митною вартiстю товарiв, визначеною митним органом, шляхом надання гарантiй вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу. Строк дiї таких гарантiй не може перевищувати 90 календарних днiв з дня випуску товарiв. 8. Протягом 80 днiв з дня випуску товарiв декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додатковi документи для пiдтвердження заявленої ним митної вартостi товарiв, що декларуються. 9. У разi надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документiв митний орган розглядає поданi додатковi документи i протягом 5 робочих днiв з дати їх подання виносить письмове рiшення щодо визнання заявленої митної вартостi та скасовує рiшення про коригування заявленої митної вартостi або надає обґрунтовану вiдмову у визнаннi заявленої митної вартостi з урахуванням додаткових документiв. У такому випадку надана фiнансова гарантiя вiдповiдно повертається (вивiльняється) або реалiзується в порядку та у строки, визначенi цим Кодексом. 10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частинi дев’ятiй цiєї статтi, не надає обґрунтованої вiдмови у визнаннi заявленої митної вартостi з урахуванням додаткових документiв, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартiсть товарiв визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рiшення про коригування заявленої митної вартостi, а надана фiнансова гарантiя повертається (вивiльняється) у порядку та строки, визначенi цим Кодексом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4915-VI)

Стаття 56. Додержання вимог щодо конфiденцiйностi iнформацiї, що стосується митної вартостi товарiв 1. Iнформацiя, що стосується митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, не може без спецiального дозволу особи чи органу, якi подають таку iнформацiю, розголошуватися або передаватися третiм особам, включаючи iншi органи державної влади, крiм подання її в порядку, визначеному цим Кодексом та iншими законами України.

Глава 9. Методи визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, та порядок їх застосування

     Стаття 57. Методи визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту 1. Визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться в Україну вiдповiдно до митного режиму iмпорту, здiйснюється за такими методами: 1) основний — за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операцiї); 2) другоряднi: а) за цiною договору щодо iдентичних товарiв; б) за цiною договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв; в) на основi вiднiмання вартостi; г) на основi додавання вартостi (обчислена вартiсть); ґ) резервний. 2. Основним методом визначення митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, є перший метод — за цiною договору (вартiсть операцiї). 3. Кожний наступний метод застосовується лише у разi, якщо митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу вiдповiдно до норм цього Кодексу. 4. Застосуванню другорядних методiв передує процедура консультацiй мiж митним органом та декларантом з метою визначення основи вартостi згiдно з положеннями статей 59 i 60 цього Кодексу. Пiд час таких консультацiй митний орган та декларант можуть здiйснити обмiн наявною у кожного з них iнформацiєю за умови додержання вимог щодо її конфiденцiйностi. 5. У разi неможливостi визначення митної вартостi товарiв згiдно з положеннями статей 59 i 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або цiна, за якою iдентичнi або подiбнi (аналогiчнi) товари були проданi в Українi не пов’язаному iз продавцем покупцю вiдповiдно до статтi 62 цього Кодексу, або вартiсть товарiв, обчислена вiдповiдно до статтi 63 цього Кодексу. 6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. 7. Методи на основi вiднiмання та додавання вартостi (обчислена вартiсть) можуть застосовуватися у будь-якiй послiдовностi на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. 8. У разi якщо неможливо застосувати жоден iз зазначених методiв, митна вартiсть визначається за резервним методом вiдповiдно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Стаття 58. Метод визначення митної вартостi за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операцiї) 1. Метод визначення митної вартостi за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, застосовується у разi, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (iмпортера) на використання оцiнюваних товарiв, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Українi; б) обмежують географiчний регiон, у якому товари можуть бути перепроданi (вiдчуженi повторно); в) не впливають значною мiрою на вартiсть товару; 2) щодо продажу оцiнюваних товарiв або їх цiни вiдсутнi будь-якi умови або застереження, якi унеможливлюють визначення вартостi цих товарiв; 3) жодна частина виручки вiд будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарiв покупцем не надiйде прямо чи опосередковано продавцевi, якщо тiльки не буде зроблено вiдповiдне коригування з урахуванням положень частини десятої цiєї статтi; 4) покупець i продавець не пов’язанi мiж собою особи або хоч i пов’язанi мiж собою особи, однак цi вiдносини не вплинули на цiну товарiв. 2. Метод визначення митної вартостi товарiв за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються, не застосовується, якщо використанi декларантом або уповноваженою ним особою вiдомостi не пiдтвердженi документально або не визначенi кiлькiсно i достовiрнi та/або вiдсутня хоча б одна iз складових митної вартостi, яка є обов’язковою при її обчисленнi. 3. У разi якщо митна вартiсть не може бути визначена за основним методом, застосовуються другоряднi методи, зазначенi у пунктi 2 частини першої статтi 57 цього Кодексу. 4. Митною вартiстю товарiв, якi ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митного режиму iмпорту, є цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разi потреби з урахуванням положень частини десятої цiєї статтi. 5. Цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi, — це загальна сума всiх платежiв, якi були здiйсненi або повиннi бути здiйсненi покупцем оцiнюваних товарiв продавцю або на користь продавця через третiх осiб та/або на пов’язаних iз продавцем осiб для виконання зобов’язань продавця. 6. Платежi можуть бути здiйсненi прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повнiстю чи частково боргу продавця. 7. Платежi необов’язково повиннi бути здiйсненi у виглядi переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такi платежi можуть бути здiйсненi шляхом акредитива, iнкасування або за допомогою iнших розрахункiв (вексель, передача цiнних документiв тощо). 8. Термiн «цiна, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi» стосується лише цiни оцiнюваних товарiв. Дивiденди або iншi платежi покупця на користь продавця, не пов’язанi з оцiнюваними товарами, не є частиною митної вартостi. Додавання, якщо вони не включалися до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi, згiдно з цiєю статтею робляться лише на основi об’єктивних даних, що пiдтверджуються документально та пiддаються обчисленню. 9. Розрахунки згiдно iз цiєю статтею робляться лише на основi об’єктивних даних, що пiдтверджуються документально та пiддаються обчисленню. 10. При визначеннi митної вартостi до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, додаються такi витрати (складовi митної вартостi), якщо вони не включалися до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi: 1) витрати, понесенi покупцем: а) комiсiйнi та брокерська винагорода, за винятком комiсiйних за закупiвлю, що є платою покупця своєму агентовi за надання послуг, пов’язаних iз представництвом його iнтересiв за кордоном для закупiвлi оцiнюваних товарiв; б) вартiсть ящикiв тари (контейнерiв), в яку упаковано товар, або iншої упаковки, що для митних цiлей вважаються єдиним цiлим з вiдповiдними товарами; в) вартiсть упаковки або вартiсть пакувальних матерiалiв та робiт, пов’язаних iз пакуванням; 2) належним чином розподiлена вартiсть нижчезазначених товарiв та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цiнами для використання у зв’язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцiнюваних товарiв, якщо така вартiсть не включена до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi: а) сировини, матерiалiв, деталей, напiвфабрикатiв, комплектувальних виробiв тощо, якi увiйшли до складу оцiнюваних товарiв; б) iнструментiв, штампiв, шаблонiв та аналогiчних предметiв, використаних у процесi виробництва оцiнюваних товарiв; в) матерiалiв, витрачених у процесi виробництва оцiнюваних товарiв (мастильнi матерiали, паливо тощо); г) iнженерних та дослiдно-конструкторських робiт, дизайну, художнього оформлення, ескiзiв та креслень, виконаних за межами України i безпосередньо необхiдних для виробництва оцiнюваних товарiв; 3) роялтi та iншi лiцензiйнi платежi, що стосуються оцiнюваних товарiв та якi покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцiнюваних товарiв, якщо такi платежi не включаються до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi. Зазначенi платежi можуть включати платежi, якi стосуються прав на лiтературнi та художнi твори, винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, торговельнi марки та iншi об’єкти права iнтелектуальної власностi. Витрати на право вiдтворення (тиражування) оцiнюваних товарiв в Українi не повиннi додаватися до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари. Порядок включення до цiни розрахунку роялтi та лiцензiйних платежiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України; 4) вiдповiдна частина виручки вiд будь-якого подальшого перепродажу товарiв, що оцiнюються, їх використання або розпорядження ними на митнiй територiї України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцiнюваних товарiв до аеропорту, порту або iншого мiсця ввезення на митну територiю України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцiнюваних товарiв, пов’язанi з їх транспортуванням до аеропорту, порту або iншого мiсця ввезення на митну територiю України; 7) витрати на страхування цих товарiв. 11. При визначеннi митної вартостi до цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi, не допускається включення нiяких iнших витрат, крiм тих, що передбаченi у цiй статтi. До митної вартостi не включаються нижчезазначенi витрати або кошти за умови видiлення їх з цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари, що документально пiдтвердженi та якi пiддаються обчисленню: 1) плата за будiвництво, спорудження, складення, технiчне обслуговування або технiчну допомогу, здiйсненi пiсля ввезення iмпортних товарiв, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування пiсля ввезення; 3) податки, якi справляються в Українi. 12. Той факт, що продавець i покупець пов’язанi мiж собою особи, сам по собi не може бути пiдставою для розгляду вартостi операцiї як неприйнятної. У таких випадках необхiдно розглянути обставини продажу та прийняти вартiсть операцiї за умови, що взаємовiдносини покупця i продавця не вплинули на цiну оцiнюваних товарiв. 13. За наявностi достатнiх пiдстав вважати, що вiдносини, зазначенi у частинi дванадцятiй цiєї статтi, вплинули на цiну оцiнюваних товарiв, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженiй ним особi свої письмовi обґрунтування, що такий вплив мав мiсце. 14. У разi вiдсутностi обґрунтувань з боку митного органу необхiдно вважати, що взаємовiдносини, зазначенi у частинi дванадцятiй цiєї статтi, не вплинули на цiну оцiнюваних товарiв. 15. Декларант має право вiдповiдi та доказу вiдсутностi впливу взаємозв’язку продавця i покупця на цiну, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за оцiнюванi товари. 16. Для цiлей цього Кодексу особи вважаються пов’язаними мiж собою у випадках, зазначених у статтi 15 Угоди про застосування статтi VII Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi 1994 року. 17. Особи, одна з яких є одноосiбним агентом, одноосiбним дистриб’ютором чи одноосiбним концесiонером iншої, як би це не називалося, вважаються пов’язаними для цiлей цього Кодексу, якщо вони пiдпадають хоча б пiд один iз критерiїв, визначених у статтi 15 Угоди про застосування статтi VII Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi 1994 року. 18. При продажу товарiв мiж пов’язаними особами вартiсть операцiї береться за основу для визначення митної вартостi оцiнюваних товарiв за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартiсть є близькою до вартостi однiєї з нижчезазначених операцiй, яка здiйснювалася одночасно або майже одночасно з операцiєю з оцiнюваними товарами: 1) вартостi операцiї при продажу непов’язаним покупцям iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв для експорту в Україну; 2) митної вартостi iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв, визначеної згiдно з положеннями статтi 62 цього Кодексу; 3) митної вартостi iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв, визначеної згiдно з положеннями статтi 63 цього Кодексу. 19. У разi здiйснення вищезазначених порiвнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою iнформацiя щодо рiзницi в комерцiйних рiвнях продажу, кiлькiсних показниках, елементах i витратах, зазначених у частинi десятiй цiєї статтi, та витратах, якi понесенi продавцем при продажу, коли продавець i покупець не пов’язанi мiж собою, i не понесенi продавцем при продажу, коли продавець i покупець пов’язанi мiж собою. 20. Порiвняння з вартiстю операцiй, зазначених у пунктах 1 — 3 частини вiсiмнадцятої цiєї статтi, здiйснюється за iнiцiативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартiсть цих операцiй не може використовуватися замiсть вартостi операцiй з оцiнюваними товарами. 21. Використанi декларантом або уповноваженою ним особою вiдомостi повиннi бути об’єктивними, пiддаватися обчисленню та пiдтверджуватися документально. 22. Право на автоматичне застосування методу визначення митної вартостi за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операцiї), мають уповноваженi економiчнi оператори. Для пiдтвердження у таких випадках заявлених вiдомостей про митну вартiсть товарiв у порядку, визначеному цим Кодексом, подаються лише: 1) декларацiя митної вартостi (у випадках, встановлених статтею 52 цього Кодексу); 2) зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) i додатки до нього; 3) рахунок-фактура (iнвойс) або рахунок-проформа; 4) банкiвськi платiжнi документи (якщо рахунок сплачено), а також iншi платiжнi та/або бухгалтерськi документи, що пiдтверджують вартiсть товару та мiстять реквiзити, необхiднi для iдентифiкацiї ввезеного товару; 5) документи для пiдтвердження витрат на ввезення та страхування, якщо за умовами поставки такi витрати не включено у вартiсть товару. 23. У випадках, передбачених частиною двадцять другою цiєї статтi, контроль правильностi визначення митної вартостi здiйснюється виключно пiсля завершення митного оформлення та пропуску товарiв через митний кордон України. Стаття 59. Метод визначення митної вартостi за цiною договору щодо iдентичних товарiв 1. У разi якщо митна вартiсть оцiнюваних товарiв не може бути визначена згiдно з положеннями статтi 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартiсть операцiї з iдентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тiєї ж країни i час експорту яких збiгається з часом експорту оцiнюваних товарiв або є максимально наближеним до нього. 2. При застосуваннi цього методу визначення митної вартостi за основу береться прийнята митним органом вартiсть операцiї з iдентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цiй статтi. При цьому пiд iдентичними розумiються товари, однаковi за всiма ознаками з оцiнюваними товарами, у тому числi за такими, як: 1) фiзичнi характеристики; 2) якiсть та репутацiя на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. 3. Незначнi зовнiшнi вiдмiнностi не можуть бути пiдставою для вiдмови у розглядi товарiв як iдентичних, якщо в цiлому такi товари вiдповiдають вимогам частини другої цiєї статтi. 4. Цiна договору щодо iдентичних товарiв береться за основу для визначення митної вартостi товарiв, якщо цi товари ввезено приблизно в тiй же кiлькостi та на тих же комерцiйних рiвнях, що й оцiнюванi товари. 5. У разi вiдсутностi такого продажу використовується вартiсть операцiї з iдентичними товарами, що продавалися в Україну в iншiй кiлькостi та/або на iнших комерцiйних рiвнях. При цьому їх цiна коригується з урахуванням зазначених розбiжностей незалежно вiд того, чи веде це до збiльшення або зменшення вартостi. Iнформацiя, що використовується при здiйсненнi коригування, повинна бути документально пiдтверджена. 6. У разi якщо кошти та витрати, зазначенi в пунктах 5 — 7 частини десятої статтi 58 цього Кодексу, включаються у вартiсть операцiї, здiйснюється коригування для врахування значної рiзницi в таких коштах i витратах мiж оцiнюваними товарами та вiдповiдними iдентичними товарами, що зумовлено рiзницею у вiдстанях i способах транспортування. 7. У разi якщо для цiлей застосування цього методу виявляється бiльш як одна вартiсть договору щодо iдентичних товарiв, для визначення митної вартостi оцiнюваних товарiв використовується найменша така вартiсть. Стаття 60. Метод визначення митної вартостi за цiною договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв 1. У разi якщо митна вартiсть оцiнюваних товарiв не може бути визначена згiдно з положеннями статей 58 i 59 цього Кодексу, за митну вартiсть береться прийнята митним органом вартiсть операцiї з подiбними (аналогiчними) товарами, якi продано на експорт в Україну i час експорту яких збiгається з часом експорту оцiнюваних товарiв або є максимально наближеним до нього. 2. Пiд подiбними (аналогiчними) розумiються товари, якi хоч i не однаковi за всiма ознаками, але мають схожi характеристики i складаються зi схожих компонентiв, завдяки чому виконують однаковi функцiї порiвняно з товарами, що оцiнюються, та вважаються комерцiйно взаємозамiнними. 3. Для визначення, чи є товари подiбними (аналогiчними), враховуються якiсть товарiв, наявнiсть торгової марки та репутацiя цих товарiв на ринку. 4. Цiна договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв береться за основу для визначення митної вартостi товарiв, якщо цi товари ввезено приблизно в тiй же кiлькостi i на тих же комерцiйних рiвнях, що й оцiнюванi товари. 5. У разi якщо такого продажу не виявлено, використовується вартiсть операцiї з подiбними (аналогiчними) товарами, якi продавалися в Україну в iншiй кiлькостi та/або на iнших комерцiйних рiвнях. При цьому їх цiна коригується з урахуванням зазначених розбiжностей незалежно вiд того, чи веде це до збiльшення або зменшення вартостi. Iнформацiя, що використовується при здiйсненнi коригування, повинна бути документально пiдтверджена. 6. У разi якщо кошти та витрати, зазначенi в пунктах 5 — 7 частини десятої статтi 58 цього Кодексу, включаються у вартiсть операцiї, здiйснюється коригування для врахування значної рiзницi у таких коштах i витратах мiж оцiнюваними товарами та вiдповiдними подiбними (аналогiчними) товарами, що зумовлено рiзницею у вiдстанях i способах транспортування. 7. У разi якщо для цiлей застосування цього методу виявляється бiльш як одна вартiсть договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв, для визначення митної вартостi оцiнюваних товарiв використовується найменша така вартiсть. Стаття 61. Застереження щодо умов застосування методiв визначення митної вартостi товарiв за цiною договору щодо iдентичних товарiв та за цiною договору щодо подiбних (аналогiчних) товарiв 1. Товари не вважаються iдентичними або подiбними (аналогiчними) оцiнюваним, якщо вони не виробленi в тiй же країнi, що i товари, якi оцiнюються. 2. Товари, виготовленi не виробником оцiнюваних товарiв, а iншою особою, беруться до уваги лише у разi, якщо немає нi iдентичних, нi подiбних (аналогiчних) товарiв, виготовлених особою — виробником товарiв, що оцiнюються. 3. Товари не вважаються iдентичними чи подiбними (аналогiчними) оцiнюваним, якщо їх проектування, дослiдно-конструкторськi роботи, художнє оформлення, дизайн, ескiзи, креслення, а також iншi аналогiчнi роботи виконанi в Українi. Стаття 62. Метод визначення митної вартостi на основi вiднiмання вартостi 1. У разi якщо митна вартiсть оцiнюваних товарiв не може бути визначена вiдповiдно до положень статей 58 — 61 цього Кодексу, їх митна вартiсть визначається згiдно з положеннями цiєї статтi на основi вiднiмання вартостi, крiм випадкiв, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послiдовнiсть застосування цiєї статтi та статтi 63 цього Кодексу може бути зворотною. 2. У разi якщо оцiнюванi або iдентичнi чи подiбнi (аналогiчнi) iмпортнi товари продаються (вiдчужуються) на митнiй територiї України у незмiнному станi, для визначення митної вартостi товарiв за цим методом за основу береться цiна одиницi товару, за якою оцiнюванi або iдентичнi чи подiбнi (аналогiчнi) iмпортованi товари продаються на територiї України у найбiльших загальних кiлькостях покупцю, який не є пов’язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцiнюваних товарiв, за умови вирахування, якщо вони можуть бути видiленi, таких компонентiв: 1) витрат на виплату комiсiйних, що звичайно сплачуються або пiдлягають сплатi, чи звичайних торговельних надбавок, якi робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв’язку з продажем на митнiй територiї України товарiв того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, якi пiдпадають пiд групу або спектр товарiв, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловостi та включають iдентичнi або подiбнi (аналогiчнi) товари. Термiн «товари того ж класу або виду» включає товари, iмпортованi з тiєї ж країни, що й оцiнюванi товари, а також товари, iмпортованi з iнших країн. Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямi та непрямi витрати, пов’язанi iз збутом зазначених товарiв, повинна братися в цiлому. Числове значення витрат для цiлей вирахування цiєї суми визначається на основi iнформацiї, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тiльки ця iнформацiя не є несумiсною з даними, одержаними при продажу в Українi ввезених (iмпортованих) товарiв того ж класу або виду. У разi якщо iнформацiя, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумiсною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на iншiй вiдповiднiй iнформацiї, а не тiй, що надана декларантом або уповноваженою ним особою. При визначеннi комiсiйних або звичайних прибуткiв та загальних витрат вiднесення товарiв до «товарiв того ж класу або виду» повинно здiйснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на вiдповiднi обставини; 2) звичайних витрат, понесених в Українi на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та iнших пов’язаних з такими операцiями витрат; 3) сум податкiв, що пiдлягають сплатi в Українi у зв’язку з ввезенням (iмпортом) чи продажем (вiдчуженням) товарiв. 3. У разi якщо нi оцiнюванi, нi iдентичнi чи подiбнi (аналогiчнi) товари не продаються в Українi одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцiнюваних товарiв в Україну, митна вартiсть таких товарiв визначається на основi цiни одиницi товару, за якою вiдповiдно оцiнюванi або iдентичнi чи подiбнi (аналогiчнi) з оцiнюваними товари продаються в Українi в кiлькостi, достатнiй для встановлення цiни за одиницю такого товару, у такому ж станi, в якому вони були ввезенi, на найбiльш ранню дату пiсля ввезення товарiв, якi оцiнюються, але до сплину 90-денного строку. 4. У разi вiдсутностi випадкiв продажу оцiнюваних, iдентичних чи подiбних (аналогiчних) товарiв у такому ж станi, в якому вони перебували на день ввезення в Україну, на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи митна вартiсть таких товарiв визначається на основi цiни одиницi товару, за якою зазначенi товари продаються в Українi пiсля подальшої обробки (переробки) найбiльшою партiєю особам, не пов’язаним з особами, у яких вони купують такi товари. При цьому робляться вiдповiднi поправки на вартiсть, додану такою обробкою (переробкою), та вирахування, передбаченi пунктами 1 — 3 частини другої цiєї статтi. 5. Вирахування вартостi, доданої подальшою обробкою (переробкою), повиннi ґрунтуватися на даних, якi є об’єктивними, пiдтверджуються документально, пiддаються обчисленню та належать до вартостi такої роботи. За основу для обчислень беруться прийнятi промисловi формули, рецепти, методи будiвництва та iнша галузева практика. 6. Положення частини четвертої цiєї статтi не застосовуються у разi, якщо: 1) у результатi подальшої обробки ввезенi товари втрачають свою iдентичнiсть, крiм випадкiв, коли, незважаючи на втрату iдентичностi ввезених товарiв, величина вартостi, доданої обробкою, може бути точно визначена; 2) ввезенi товари зберiгають свою iдентичнiсть, але становлять настiльки незначний вiдсоток продажу їх в Українi, що використання цього методу оцiнювання буде невиправданим. 7. Можливiсть застосування положень частини четвертої цiєї статтi визначається в кожному конкретному випадку залежно вiд конкретних обставин. Стаття 63. Метод визначення митної вартостi товарiв на основi додавання вартостi (обчислена вартiсть) 1. Для визначення митної вартостi товарiв на основi додавання вартостi (обчислена вартiсть) за основу береться надана виробником товарiв, що оцiнюються, або вiд його iменi iнформацiя про їх вартiсть, яка повинна складатися iз сум: 1) вартостi матерiалiв та витрат, понесених виробником при виробництвi оцiнюваних товарiв. Така iнформацiя повинна базуватися на комерцiйних рахунках виробника за умови, що такi рахунки сумiснi iз загальновизнаними принципами бухгалтерського облiку, якi застосовуються в країнi, де цi товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорiвнює сумi, яка звичайно вiдображається при продажу товарiв того ж класу або виду, що й оцiнюванi товари, якi виготовляються виробниками у країнi експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарiв того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцiнюваних товарiв, їх транспортування до аеропорту, порту або iншого мiсця ввезення на митну територiю України, витрат на страхування цих товарiв. 2. Посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи iнших записiв для цiлей визначення обчисленої вартостi. Iнформацiя, подана виробником товарiв для цiлей визначення митної вартостi згiдно з положеннями цiєї статтi, може бути перевiрена в країнi — виробниковi товарiв уповноваженими органами України за згодою виробника i за умови повiдомлення заздалегiдь уряду країни — виробника товарiв та за вiдсутностi заперечень проти такої перевiрки. Стаття 64. Резервний метод 1. У разi якщо митна вартiсть товарiв не може бути визначена шляхом послiдовного використання методiв, зазначених у статтях 58 — 63 цього Кодексу, митна вартiсть оцiнюваних товарiв визначається з використанням способiв, якi не суперечать законам України i є сумiсними з вiдповiдними принципами i положеннями Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi (GATT). 2. Митна вартiсть, визначена згiдно з положеннями цiєї статтi, повинна ґрунтуватися на ранiше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. 3. Митна вартiсть iмпортних товарiв не визначається згiдно iз положеннями цiєї статтi на пiдставi: 1) цiни товарiв українського походження на внутрiшньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цiлей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) цiни товарiв на внутрiшньому ринку країни-експортера; 4) вартостi виробництва, iншої, нiж обчислена вартiсть, визначена для iдентичних або подiбних (аналогiчних) товарiв вiдповiдно до положень статтi 63 цього Кодексу; 5) цiни товарiв, що поставляються з країни-експортера до третiх країн; 6) мiнiмальної митної вартостi; 7) довiльної чи фiктивної вартостi. 4. У разi якщо ця стаття застосовується митним органом, вiн на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов’язаний письмово поiнформувати їх про митну вартiсть, визначену вiдповiдно до положень цiєї статтi, та про використаний при цьому метод.

Глава 10. Визначення митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України в митних режимах, вiдмiнних вiд митного режиму iмпорту

     Стаття 65. Порядок визначення митної вартостi товарiв, що ввозяться на митну територiю України вiдповiдно до митних режимiв, вiдмiнних вiд митного режиму iмпорту 1. Митною вартiстю товарiв, що ввозяться в Україну вiдповiдно до митних режимiв, вiдмiнних вiд режиму iмпорту, є цiна товару, зазначена у рахунку-фактурi чи рахунку-проформi. Визначення митної вартостi товарiв, що ввозяться на митну територiю України та помiщуються в митнi режими, вiдмiннi вiд режиму iмпорту (крiм митного режиму транзиту) зi справлянням митних платежiв, здiйснюється вiдповiдно до глави 9 цього Кодексу. 2. При змiнi митного режиму митна вартiсть, визначена при першому помiщеннi товару в митний режим, пiдлягає замiнi митною вартiстю, визначеною вiдповiдно до наступного митного режиму. Стаття 66. Порядок визначення митної вартостi товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України 1. Митною вартiстю товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України, є цiна товару, зазначена у рахунку-фактурi чи рахунку-проформi. 2. Митна вартiсть товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України, визначається при помiщеннi цих товарiв уперше в митний режим з наступним фактичним перемiщенням їх через митний кордон України. При змiнi митного режиму пiд час знаходження товарiв за межами митної територiї України митною вартiстю товарiв є митна вартiсть, визначена на день прийняття митним органом митної декларацiї при їх першому помiщеннi в митний режим.

Роздiл IV УКРАЇНСЬКА КЛАСИФIКАЦIЯ ТОВАРIВ ЗОВНIШНЬОЕКОНОМIЧНОЇ ДIЯЛЬНОСТI

Глава 11. Ведення Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, її структура та класифiкацiя товарiв

     Стаття 67. Структура та застосування Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi 1. Українська класифiкацiя товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (УКТ ЗЕД) складається на основi Гармонiзованої системи опису та кодування товарiв та затверджується законом про Митний тариф України. 2. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за роздiлами, групами, товарними позицiями, товарними пiдпозицiями, найменування i цифровi коди яких унiфiковано з Гармонiзованою системою опису та кодування товарiв. 3. Для докладнiшої товарної класифiкацiї використовується сьомий, восьмий, дев’ятий та десятий знаки цифрового коду. 4. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарiв в УКТ ЗЕД включає код групи (першi два знаки), товарної позицiї (першi чотири знаки), товарної пiдпозицiї (першi шiсть знакiв), товарної категорiї (першi вiсiм знакiв), товарної пiдкатегорiї (десять знакiв). Стаття 68. Ведення Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi 1. Ведення УКТ ЗЕД здiйснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi державної митної справи, в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. 2. Ведення УКТ ЗЕД передбачає: 1) вiдстеження та облiк змiн i доповнень до Гармонiзованої системи опису та кодування товарiв, пояснень та iнших рiшень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвiтньою митною органiзацiєю; 2) пiдготовку пропозицiй щодо внесення змiн до УКТ ЗЕД; 3) деталiзацiю УКТ ЗЕД на нацiональному рiвнi та введення додаткових одиниць вимiру; 4) забезпечення однакового застосування всiма митними органами правил класифiкацiї товарiв; 5) прийняття рiшень щодо класифiкацiї та кодування товарiв в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень i рекомендацiй до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублiкування; 7) своєчасне ознайомлення суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi з рiшеннями та iнформацiєю (крiм тих, що є конфiденцiйними) щодо питань класифiкацiї товарiв та про застосування УКТ ЗЕД; 8 ) здiйснення iнших функцiй, необхiдних для ведення УКТ ЗЕД. Стаття 69. Класифiкацiя товарiв 1. Товари при їх декларуваннi пiдлягають класифiкацiї, тобто у вiдношеннi товарiв визначаються коди вiдповiдно до класифiкацiйних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. 2. Митнi органи здiйснюють контроль правильностi класифiкацiї товарiв, поданих до митного оформлення, згiдно з УКТ ЗЕД. 3. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов’язанi надати усi наявнi вiдомостi, необхiднi для пiдтвердження заявлених ними кодiв товарiв, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарiв та/або технiко-технологiчну документацiю на них. 4. У разi виявлення пiд час митного оформлення товарiв або пiсля нього порушення правил класифiкацiї товарiв митний орган має право самостiйно класифiкувати такi товари. 5. Пiд складним випадком класифiкацiї товару розумiється випадок, коли у процесi контролю правильностi заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечностi щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирiшення яких потребує додаткової iнформацiї, спецiальних знань, проведення дослiджень тощо. 6. Штрафи та iншi санкцiї за несплату митних платежiв та за iншi порушення, виявленi у зв’язку з неправильною класифiкацiєю товарiв, застосовуються митними органами виключно у разi, якщо прийняте митним органом рiшення про класифiкацiю цих товарiв у складному випадку було прийнято на пiдставi поданих заявником недостовiрних документiв, наданої ним недостовiрної iнформацiї та/або внаслiдок ненадання заявником всiєї наявної у нього iнформацiї, необхiдної для прийняття зазначеного рiшення, що суттєво вплинуло на характер цього рiшення. 7. Рiшення митних органiв щодо класифiкацiї товарiв для митних цiлей є обов’язковими. Такi рiшення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разi незгоди з рiшенням митного органу щодо класифiкацiї товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рiшення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу. 8. Висновки iнших органiв, установ та органiзацiй щодо визначення кодiв товарiв згiдно з УКТ ЗЕД при митному оформленнi мають iнформацiйний або довiдковий характер.

Роздiл V МИТНI РЕЖИМИ

Глава 12. Загальнi положення щодо митних режимiв

     Стаття 70. Види митних режимiв 1. З метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такi митнi режими: 1) iмпорт (випуск для вiльного обiгу); 2) реiмпорт; 3) експорт (остаточне вивезення); 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення; 7) тимчасове вивезення; 8 ) митний склад; 9) вiльна митна зона; 10) безмитна торгiвля; 11) переробка на митнiй територiї; 12) переробка за межами митної територiї; 13) знищення або руйнування; 14) вiдмова на користь держави. 2. Митнi режими встановлюються виключно цим Кодексом. Стаття 71. Вибiр та змiна митного режиму 1. Декларант має право обрати митний режим, у який вiн бажає помiстити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначенi цим Кодексом. 2. Помiщення товарiв у митний режим здiйснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. 3. Митний режим, у який помiщено товари, може бути змiнено на iнший, обраний декларантом вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, за умови дотримання заходiв тарифного та нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, встановлених вiдповiдно до закону для товарiв, що помiщуються у такий iнший митний режим. Стаття 72. Митний статус товарiв, що помiщуються у митний режим 1. За митним статусом товари подiляються на українськi та iноземнi. 2. Усi товари на митнiй територiї України (за винятком територiй вiльних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарiв, якщо вiдповiдно до цього Кодексу не встановлено, що такi товари не є українськими. Стаття 73. Регулювання питань, пов’язаних iз митним режимом 1. Умови перебування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у вiдповiдному митному режимi, обмеження щодо їх використання, застосування заходiв тарифного та нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi визначаються цим Кодексом, iншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi. 2. Питання, пов’язанi з виконанням необхiдних митних формальностей та здiйсненням митного контролю товарiв, помiщених у вiдповiдний митний режим, регулюються цим Кодексом.

Глава 13. Iмпорт (випуск для вiльного обiгу)

     Стаття 74. Митний режим iмпорту (випуску для вiльного обiгу) 1. Iмпорт (випуск для вiльного обiгу) — це митний режим, вiдповiдно до якого iноземнi товари пiсля сплати всiх митних платежiв, встановлених законами України на iмпорт цих товарiв, та виконання усiх необхiдних митних формальностей випускаються для вiльного обiгу на митнiй територiї України. Стаття 75. Умови помiщення товарiв у митний режим iмпорту 1. Митний режим iмпорту може бути застосований до товарiв, що надходять на митну територiю України, та до товарiв, що зберiгаються пiд митним контролем або помiщенi в iнший митний режим, а також до продуктiв переробки товарiв, помiщених у митний режим переробки на митнiй територiї. 2. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначенi документи, якi використовуються для декларування товарiв у митний режим iмпорту замiсть митної декларацiї. 3. Для помiщення товарiв у митний режим iмпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв, документи на такi товари; 2) сплатити митнi платежi, якими вiдповiдно до законiв України обкладаються товари пiд час ввезення на митну територiю України в режимi iмпорту; 3) виконати встановленi вiдповiдно до закону вимоги щодо заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. 4. Якщо iноземнi товари пiсля ввезення їх на митну територiю України були пошкодженi або втраченi внаслiдок аварiї чи дiї обставин непереборної сили або внаслiдок протиправних дiй третiх осiб, що пiдтверджується документально, за рiшенням декларанта вони можуть бути заявленi митному органу у митний режим iмпорту в пошкодженому станi чи у фактичнiй кiлькостi з додержанням щодо них встановлених вiдповiдно до закону заходiв тарифного та нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. У разi втрати товарiв пiсля ввезення їх на митну територiю України внаслiдок протиправних дiй третiх осiб митнi платежi, встановленi на iмпорт таких товарiв, пiдлягають сплатi в повному обсязi у порядку, встановленому цим Кодексом. За рiшенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається помiщення пошкоджених товарiв в iншi митнi режими. 5. У разi встановлення вiдповiдно до закону заборон чи обмежень щодо ввезення на митну територiю України вiдповiдних товарiв такi товари, випущенi у вiльний обiг на митнiй територiї України за попереднiми, тимчасовими або перiодичними митними декларацiями, пiдлягають помiщенню у митний режим iмпорту вiдповiдно до умов, якi дiяли на момент їх випуску у вiльний обiг. Стаття 76. Митний статус товарiв, помiщених у митний режим iмпорту 1. Товари, помiщенi у митний режим iмпорту, набувають статусу українських товарiв. 2. Пiдтвердженням українського статусу товарiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, є митна декларацiя, за якою цi товари випущено у вiльний обiг.

Глава 14. Реiмпорт

     Стаття 77. Митний режим реiмпорту 1. Реiмпорт — це митний режим, вiдповiдно до якого товари, що були вивезенi або оформленi для вивезення за межi митної територiї України, випускаються у вiльний обiг на митнiй територiї України зi звiльненням вiд сплати митних платежiв, встановлених законами України на iмпорт цих товарiв, та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Стаття 78. Умови помiщення товарiв у митний режим реiмпорту 1. Митний режим реiмпорту може бути застосований до товарiв, що надходять на митну територiю України, та до товарiв, що зберiгаються пiд митним контролем або помiщенi в iнший митний режим. 2. У митний режим реiмпорту можуть бути помiщенi товари, якi: 1) були вивезенi за межi митної територiї України у митному режимi тимчасового вивезення та ввозяться на цю територiю до завершення строку дiї цього митного режиму у тому самому станi, в якому вони були вивезенi, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання, а також змiн, що допускаються у разi використання таких товарiв у митному режимi тимчасового вивезення; 2) були вивезенi за межi митної територiї України у митному режимi переробки за межами митної територiї та ввозяться на цю територiю до завершення строку дiї цього митного режиму у тому самому станi, в якому вони були вивезенi, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання; 3) були помiщенi у митний режим експорту (остаточного вивезення) i повертаються особi, яка їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнiшньоекономiчного договору, згiдно з яким цi товари помiщувалися у режим експорту, або з iнших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо цi товари: а) повертаються на митну територiю України у строк, що не перевищує шести мiсяцiв з дати вивезення їх за межi цiєї територiї у митному режимi експорту; б) перебувають у такому самому станi, в якому вони оформленi у митний режим експорту, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування, зберiгання та використання (експлуатацiї), внаслiдок якого були виявленi недолiки, що спричинили реiмпорт товарiв. 3. Товари, зазначенi в частинi другiй цiєї статтi, можуть бути також помiщенi у митний режим реiмпорту у разi, якщо: 1) пiд час перебування таких товарiв за межами митної територiї України вони пiддавалися операцiям, необхiдним для їх збереження, а також технiчному обслуговуванню чи ремонту, необхiднiсть у яких виникла пiд час перебування за межами митної територiї України; 2) стан таких товарiв змiнився внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв; 3) у митний режим реiмпорту помiщується лише частина товарiв, ранiше випущених для вивезення за межi митної територiї України. 4. Для помiщення товарiв у митний режим реiмпорту особа, на яку покладається обов’язок щодо дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) ввезти товари на митну територiю України не пiзнiше, нiж у встановлений законодавством строк пiсля їх вивезення за межi митної територiї України; 2) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв у митному режимi реiмпорту, документи на такi товари; 3) надати митному органу документи та вiдомостi, необхiднi для iдентифiкацiї товарiв, що реiмпортуються. Стаття 79. Окремi положення щодо застосування митного режиму реiмпорту 1. Застосування митного режиму реiмпорту можливе за умови можливостi iдентифiкацiї митним органом товарiв, заявлених у цей митний режим, як таких, що були ранiше випущенi за межi митної територiї України. 2. До товарiв, що вивозяться за межi митної територiї України з намiром подальшого реiмпорту, засоби забезпечення iдентифiкацiї можуть бути застосованi в момент їх випуску. 3. Для забезпечення iдентифiкацiї товарiв, що реiмпортуються, можуть застосовуватися засоби, передбаченi частинами другою i третьою статтi 326 цього Кодексу. 4. Не вимагається застосування засобiв забезпечення iдентифiкацiї до тари, пiддонiв та iнших подiбних товарiв, що не мають iндивiдуальних iдентифiкацiйних ознак. 5. Реiмпорт товарiв, помiщених у митний режим експорту, згiдно з пунктом 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу може бути здiйснений експортером цих товарiв або його правонаступником. 6. В iнших випадках дозволяється застосування митного режиму реiмпорту при ввезеннi на митну територiю України товарiв iншою особою, нiж та, що їх вивезла, якщо це виправдано обставинами. 7. Декларування товарiв у митний режим реiмпорту може здiйснюватися у будь-якому митному органi. 8. Замiсть митної декларацiї для декларування у митний режим реiмпорту упаковок, контейнерiв, пiддонiв та транспортних засобiв комерцiйного призначення використовуються документи, що пiдтверджують попереднє вивезення зазначених товарiв за межi митної територiї України. Стаття 80. Митний статус товарiв, помiщених у митний режим реiмпорту 1. Українськi товари, помiщенi у митний режим реiмпорту, зберiгають статус українських товарiв. 2. Iноземнi товари, що реiмпортуються згiдно з пунктом 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу, пiсля помiщення у митний режим реiмпорту набувають статусу українських товарiв. 3. Пiдтвердженням українського статусу товарiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, є митна декларацiя, за якою цi товари випущено у вiльний обiг. Стаття 81. Повернення сум вивiзного мита при реiмпортi товарiв 1. Пiсля помiщення у митний режим реiмпорту товарiв згiдно з пунктом 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу суми вивiзного мита, сплаченi при експортi цих товарiв, повертаються особам, якi їх сплачували, або їх правонаступникам, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Акцизний податок i податок на додану вартiсть при помiщеннi товарiв згiдно з пунктом 3 частини другої статтi 78 цього Кодексу у митний режим реiмпорту справляються вiдповiдно до Податкового кодексу України.

Глава 15. Експорт

     Стаття 82. Митний режим експорту 1. Експорт (остаточне вивезення) — це митний режим, вiдповiдно до якого українськi товари випускаються для вiльного обiгу за межами митної територiї України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення. Стаття 83. Умови помiщення товарiв у митний режим експорту 1. Митний режим експорту може бути застосований до товарiв, що призначенi для вивезення за межi митної територiї України, та до товарiв, що вже вивезенi за межi цiєї територiї та перебувають пiд митним контролем, за винятком товарiв, заборонених до помiщення у цей митний режим вiдповiдно до законодавства. 2. Для помiщення товарiв у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв у митному режимi експорту, документи на такi товари; 2) сплатити митнi платежi, якими вiдповiдно до закону обкладаються товари пiд час вивезення за межi митної територiї України у митному режимi експорту; 3) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi; 4) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвiл на проведення зовнiшньоекономiчної операцiї з вивезення товарiв у третю країну (реекспорт). 3. Митнi органи не вимагають обов’язкового пiдтвердження прибуття товарiв, що експортуються, у пункт призначення за межами митної територiї України. 4. У разi встановлення актами законодавства заборон чи обмежень щодо вивезення вiдповiдних товарiв за межi митної територiї України товари, що: 1) помiщенi в митний режим експорту, випускаються за межi митної територiї України вiдповiдно до умов, що дiяли на момент помiщення цих товарiв у зазначений митний режим; 2) фактично випущенi за межi митної територiї України за перiодичними митними декларацiями, пiдлягають помiщенню у митний режим експорту вiдповiдно до умов, що дiяли на момент фактичного вивезення цих товарiв. Стаття 84. Митний статус товарiв, помiщених у режим експорту 1. Товари, помiщенi у митний режим експорту, втрачають статус українських товарiв з моменту їх фактичного вивезення за межi митної територiї України. 2. Товари, що знаходяться за межами митної територiї України, втрачають статус українських товарiв з моменту помiщення їх у митний режим експорту.

Глава 16. Реекспорт

     Стаття 85. Митний режим реекспорту 1. Реекспорт — це митний режим, вiдповiдно до якого товари, що були ранiше ввезенi на митну територiю України або на територiю вiльної митної зони, вивозяться за межi митної територiї України без сплати вивiзного мита та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Стаття 86. Умови помiщення товарiв у митний режим реекспорту 1. Митний режим реекспорту може бути застосований до товарiв, якi при ввезеннi на митну територiю України мали статус iноземних та: 1) пiсля ввезення на митну територiю України перебували пiд митним контролем та не були помiщенi у митний режим (у тому числi у зв’язку з обмеженнями чи заборонами щодо ввезення таких товарiв на митну територiю України); 2) були помiщенi у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межi митної територiї України у тому самому станi, в якому вони були ввезенi на митну територiю України, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання, а також змiн, що допускаються у разi використання таких товарiв у митному режимi тимчасового ввезення; 3) були помiщенi у митний режим переробки на митнiй територiї та вивозяться за межi митної територiї України у тому самому станi, в якому вони були ввезенi на митну територiю України, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання, або у виглядi продуктiв їх переробки; 4) були помiщенi у митний режим митного складу та вивозяться за межi митної територiї України у тому самому станi, в якому вони були ввезенi на митну територiю України, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування та зберiгання; 5) були помiщенi у митний режим iмпорту i повертаються нерезиденту — сторонi зовнiшньоекономiчного договору, згiдно з яким цi товари помiщувалися у цей режим, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з iнших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо цi товари: а) вивозяться протягом шести мiсяцiв з дати помiщення їх у митний режим iмпорту; б) перебувають у тому самому станi, в якому вони були ввезенi на митну територiю України, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування, зберiгання та використання (експлуатацiї), внаслiдок якої були виявленi недолiки, що спричинили реекспорт товарiв; 6) визнанi помилково ввезеними на митну територiю України. 2. Товари, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, можуть бути також помiщенi у митний режим реекспорту, якщо: 1) пiд час перебування таких товарiв на митнiй територiї України вони пiддавалися операцiям, необхiдним для їх збереження, а також технiчному обслуговуванню чи ремонту, необхiднiсть у яких виникла пiд час перебування на митнiй територiї України; 2) стан таких товарiв змiнився внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв; 3) у митний режим реекспорту помiщується лише частина товарiв, ранiше ввезених на митну територiю України. 3. У митний режим реекспорту також помiщуються товари, що перебували у митному режимi вiльної митної зони, безмитної торгiвлi та вивозяться за межi митної територiї України. 4. Для помiщення товарiв у митний режим реекспорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здiйснює випуск товарiв, документи на такi товари; 2) надати митному органу документи та вiдомостi, необхiднi для iдентифiкацiї товарiв, що реекспортуються; 3) у випадках, встановлених законодавством, подати митному органу дозвiл на проведення зовнiшньоекономiчної операцiї з реекспорту цих товарiв. Стаття 87. Окремi положення щодо застосування митного режиму реекспорту 1. Застосування митного режиму реекспорту можливе за умови iдентифiкацiї митним органом товарiв, заявлених у цей режим, як таких, що були ранiше ввезенi на митну територiю України. 2. Для товарiв, що ввозяться з намiром подальшого реекспорту, засоби забезпечення iдентифiкацiї можуть бути застосованi на момент їх ввезення на митну територiю України. 3. Для забезпечення iдентифiкацiї товарiв, що реекспортуються, можуть застосовуватися засоби, передбаченi частинами другою i третьою статтi 326 цього Кодексу. 4. Не вимагається застосування засобiв забезпечення iдентифiкацiї до тари, пiддонiв та iнших подiбних товарiв, що не мають iндивiдуальних iдентифiкацiйних ознак. 5. Реекспорт товарiв, помiщених у митний режим iмпорту, згiдно з пунктом 5 частини першої статтi 86 цього Кодексу може бути здiйснений iмпортером цих товарiв або його правонаступником. 6. В iнших випадках дозволяється застосування митного режиму реекспорту при вивезеннi за межi митної територiї України товарiв iншою особою, нiж та, яка їх ввозила, якщо це виправдано обставинами. 7. Декларування товарiв у митний режим реекспорту може здiйснюватися у будь-якому митному органi, якщо iнше не передбачено цим Кодексом. 8. Товари, що реекспортуються, можуть вивозитися за межi митної територiї України однiєю чи кiлькома партiями. Допускається вивезення товарiв, що реекспортуються, за межi митної територiї України не через той митний орган, через який товари ввозилися на цю територiю. 9. Замiсть митної декларацiї для декларування у митний режим реекспорту упаковок, контейнерiв, пiддонiв та транспортних засобiв комерцiйного призначення використовуються документи, що пiдтверджують попереднє ввезення зазначених товарiв на митну територiю України. Стаття 88. Митний статус товарiв, що помiщуються у митний режим реекспорту 1. Iноземнi товари, помiщенi у митний режим реекспорту, зберiгають статус iноземних товарiв. 2. Товари, що набули статусу українських внаслiдок iмпорту та реекспортуються згiдно з пунктом 5 частини першої статтi 86 цього Кодексу, втрачають статус українських товарiв з моменту їх фактичного вивезення за межi митної територiї України. Стаття 89. Повернення сум ввiзного мита при реекспортi товарiв 1. Пiсля помiщення товарiв у митний режим реекспорту згiдно iз пунктом 5 частини першої статтi 86 цього Кодексу суми ввiзного мита, сплаченi при iмпортi цих товарiв, повертаються особам, якi їх сплачували, або їх правонаступникам вiдповiдно до цього Кодексу. Акцизний податок i податок на додану вартiсть при помiщеннi товарiв згiдно з пунктом 5 частини першої статтi 86 цього Кодексу в митний режим реекспорту справляються вiдповiдно до Податкового кодексу України.

Глава 17. Транзит

     Стаття 90. Митний режим транзиту 1. Транзит — це митний режим, вiдповiдно до якого товари та/або транспортнi засоби комерцiйного призначення перемiщуються пiд митним контролем мiж двома митними органами України або в межах зони дiяльностi одного митного органу без будь-якого використання цих товарiв, без сплати митних платежiв та без застосування заходiв нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Стаття 91. Перемiщення товарiв i транспортних засобiв комерцiйного призначення в режимi транзиту 1. Перемiщення товарiв у митному режимi транзиту здiйснюється як прохiдний або внутрiшнiй транзит, або каботаж. 2. Митний режим транзиту застосовується до товарiв, якi перемiщуються: 1) прохiдним транзитом вiд пункту ввезення (пропуску) на митну територiю України до пункту вивезення (пропуску) за межi митної територiї України (у тому числi в межах одного пункту пропуску через державний кордон України); 2) внутрiшнiм транзитом або каботажем: а) вiд пункту ввезення (пропуску) на митну територiю України до митного органу, розташованого на митнiй територiї України; б) вiд митного органу, розташованого на митнiй територiї України, до пункту вивезення (пропуску) за межi митної територiї України; в) вiд одного пункту, розташованого на митнiй територiї України, до iншого пункту, розташованого на митнiй територiї України, у тому числi якщо частина цього перемiщення проходить за межами митної територiї України; г) вiд штучного острова, установки або споруди, створених у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, на якi поширюється виключна юрисдикцiя України, до митного органу, розташованого на територiї України, зайнятiй сушею, та у зворотному напрямку. Стаття 92. Умови помiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим транзиту 1. Митний режим транзиту може бути застосований як до товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територiю України, так i до таких, що перебувають на митнiй територiї України. 2. У митний режим транзиту можуть бути помiщенi товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення незалежно вiд їх митного статусу. 3. У митний режим транзиту можуть бути помiщенi будь-якi товари, крiм заборонених законодавством для ввезення та/або транзиту через митну територiю України. 4. Для помiщення товарiв та/або транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу митну декларацiю (документ, який вiдповiдно до статтi 94 цього Кодексу використовується замiсть митної декларацiї), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (iнвойс) або iнший документ, який визначає вартiсть товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати митному органу дозвiльний документ на транзит через митну територiю України, який видається вiдповiдними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов’язання iз сплати митних платежiв вiдповiдно до роздiлу X цього Кодексу. 5. Для забезпечення iдентифiкацiї товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, що помiшуються у митний режим транзиту, можуть застосовуватися засоби, передбаченi частинами другою i третьою статтi 326 цього Кодексу. 6. Не вимагається застосування засобiв забезпечення iдентифiкацiї до тари, пiддонiв та iнших подiбних товарiв, що не мають iндивiдуальних iдентифiкацiйних ознак. Стаття 93. Вимоги до перемiщення товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митному режимi транзиту 1. Товари, транспортнi засоби комерцiйного призначення, що перемiщуються у митному режимi транзиту, повиннi: 1) перебувати у незмiнному станi, крiм природних змiн їх якiсних та/або кiлькiсних характеристик за нормальних умов транспортування i зберiгання; 2) не використовуватися з жодною iншою метою, крiм транзиту; 3) бути доставленими у митний орган призначення до закiнчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкодженi засоби забезпечення iдентифiкацiї у разi їх застосування. 2. Транспортнi засоби комерцiйного призначення, помiщенi у митний режим транзиту, можуть пiддаватися операцiям з технiчного обслуговування та ремонту, потреба в яких виникла пiд час перебування їх на митнiй територiї України. 3. За умови забезпечення iдентифiкацiї товарiв, що перемiщуються у режимi транзиту, та дотримання iнших вимог, встановлених цим Кодексом, допускається перевезення зазначених товарiв транспортним засобом, який здiйснює перевезення в межах митної територiї України товарiв, якi не перебувають пiд митним контролем. Стаття 94. Документи, що використовуються для декларування товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення у митний режим транзиту 1. Для декларування у митний режим транзиту товарiв, що перемiщуються будь-яким видом транспорту, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею, використовується митна декларацiя (у тому числi попередня митна декларацiя). 2. У разi транзиту в межах одного пункту пропуску або для декларування товарiв, що не є пiдакцизними, залежно вiд виду транспорту замiсть митної декларацiї може використовуватися авiацiйна вантажна накладна (Air Waybill) або коносамент (Bill of Lading). 3. Для декларування товарiв, що не є пiдакцизними, замiсть митної декларацiї залежно вiд виду транспорту може використовуватися накладна УМВС (СМГС), накладна ЦIМ (СIМ), накладна ЦIМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжка МДП (Carnet TIR). 4. Незалежно вiд виду транспорту для декларування у митний режим транзиту товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення може використовуватися книжка А.Т.А. або книжка CPD. 5. У випадках, передбачених мiжнародними договорами України, укладеними вiдповiдно до закону, для декларування у митний режим транзиту товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення використовуються документи, передбаченi такими договорами. Стаття 95. Строки транзитних перевезень 1. Встановлюються такi строки транзитних перевезень залежно вiд виду транспорту: 1) для автомобiльного транспорту — 10 дiб (у разi перемiщення в зонi дiяльностi одного митного органу — 5 дiб); 2) для залiзничного транспорту — 28 дiб; 3) для авiацiйного транспорту — 5 дiб; 4) для морського та рiчкового транспорту — 20 дiб; 5) для трубопровiдного транспорту — 31 доба; 6) для трубопровiдного транспорту (з перевантаженням на iншi види транспорту) — 90 дiб. 2. До строкiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, не включається: 1) час дiї обставин, зазначених у статтi 192 цього Кодексу; 2) час зберiгання товарiв пiд митним контролем (за умови iнформування митного органу, який контролює їх перемiщення); 3) час, необхiдний для здiйснення iнших операцiй з товарами, у випадках, передбачених цим роздiлом (за умови iнформування митного органу, який контролює перемiщення цих товарiв). Стаття 96. Застосування митного режиму транзиту при перевантаженнi товарiв 1. Перевантаження товарiв, що перемiщуються у митному режимi транзиту, з одного транспортного засобу на iнший допускається з дозволу митного органу, в зонi дiяльностi якого проводиться перевантаження. 2. Якщо перевантаження може бути здiйснене без порушення митних пломб та iнших засобiв забезпечення iдентифiкацiї, таке перевантаження допускається без дозволу, але з попереднiм iнформуванням митного органу. 3. Проведення угрупування пакувальних мiсць, змiна упаковки, маркування, сортування, а також ремонт та замiна пошкодженої упаковки здiйснюються з дозволу митного органу. 4. Для отримання дозволу митного органу особою, вiдповiдальною за дотримання вимог митного режиму, митному органу подається тiльки товарно-транспортний документ на перевезення товару. У разi вiдмови у наданнi дозволу митний орган зобов’язаний невiдкладно письмово або в електроннiй формi повiдомити особi, яка звернулася з проханням надати дозвiл, про причини i пiдстави такої вiдмови. 5. Пiд час перемiщення товарiв у митному режимi транзиту дозволяється здiйснення замiни моторного транспортного засобу з попереднiм iнформуванням митного органу призначення про причини такої замiни, якщо така замiна не потребує перевантаження товарiв. 6. При вивезеннi за межi митної територiї України товарiв, помiщених у митнi режими експорту, реекспорту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної територiї, положення цiєї глави застосовуються з моменту початку перемiщення зазначених товарiв з митного органу вiдправлення i до моменту пред’явлення їх митному органу призначення. Стаття 97. Каботажнi перевезення 1. Пiд каботажем розумiється перевезення українських та iноземних товарiв шляхом завантаження їх на морське (рiчкове) судно в одному пунктi на митнiй територiї України i транспортування в iнший пункт територiї України, де здiйснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, ввезенi на митну територiю України морським (рiчковим) судном, допускаються до каботажного перевезення мiж митними органами або в межах одного митного органу пiсля їх перевантаження на iнше морське (рiчкове) судно, що ходить пiд прапором України, або, за умови отримання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, на iноземне судно. 2. Iноземнi товари перебувають пiд митним контролем протягом усього часу каботажу. Стаття 98. Розмiщення товарiв на борту морських (рiчкових) суден для каботажного перевезення 1. Каботажнi перевезення iноземних товарiв на борту морського (рiчкового) судна разом з українськими товарами здiйснюються за умови їх надiйної iдентифiкацiї. 2. Якщо забезпечення надiйної iдентифiкацiї товарiв неможливе, українськi товари розмiщуються на борту судна окремо вiд iноземних товарiв. Стаття 99. Навантаження та вивантаження товарiв, що перевозяться каботажем 1. Навантаження на судна товарiв, що перевозяться каботажем, та їх вивантаження з цих суден здiйснюються в морських (рiчкових) портах за мiсцем розташування митних органiв. 2. Дозволи на навантаження та/або вивантаження товарiв надаються митними органами невiдкладно пiсля отримання вiдповiдного звернення. У разi вiдмови у наданнi дозволу митнi органи зобов’язанi невiдкладно письмово або в електроннiй формi повiдомити особi, яка звернулася за отриманням дозволу, про причини та пiдстави такої вiдмови. 3. У разi одночасного каботажного перевезення iноземних та українських товарiв митний орган дозволяє навантаження або вивантаження українських товарiв у найкоротший строк пiсля прибуття судна в мiсце завантаження або розвантаження. 4. За письмовим зверненням власника товарiв, що перемiщуються каботажем, чи уповноваженої ним особи митний орган дозволяє здiйснити пiд контролем посадових осiб цього органу та на умовах, визначених цим Кодексом, навантаження та/або вивантаження зазначених товарiв в iншому пунктi, нiж це було спочатку заплановано, у тому числi поза мiсцем розташування митних органiв, а також поза робочим часом, встановленим для митних органiв, зi справлянням вiдповiдної плати, передбаченої цим Кодексом. 5. Якщо судно, що здiйснює каботажне перевезення товарiв, внаслiдок аварiї, стихiйного лиха або iнших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозi досягти одного з мiсць здiйснення митного контролю на митнiй територiї України, вивантаження з нього товарiв допускається в мiсцях, де немає митних органiв. У таких випадках капiтан судна повинен вжити всiх необхiдних заходiв для забезпечення зберiгання цих товарiв та iнформування митних органiв. При цьому товари продовжують перебувати в каботажi. Стаття 100. Документи, необхiднi для допуску товарiв до каботажного перевезення 1. Для каботажного перевезення товарiв митному органу подається документ, що мiстить перелiк товарiв, призначених для такого перевезення, вiдомостi про судно, що здiйснюватиме таке перевезення, а також назву українського порту або портiв, де повинно здiйснюватися вивантаження зазначених товарiв. Цей документ пiсля виконання митних формальностей є пiдставою для здiйснення одного каботажного перевезення зазначених у ньому товарiв. Митний орган, що виконав митнi формальностi, повiдомляє про це митнi органи призначення. При вивантаженнi товарiв у пунктi призначення митному органу подається перелiк товарiв, що пiдлягають вивантаженню в цьому пунктi. 2. Якщо судно регулярно здiйснює каботажнi перевезення iдентичних товарiв мiж одними й тими самими пунктами, документ, зазначений у частинi першiй цiєї статтi, є пiдставою для здiйснення перевезень протягом визначеного перевiзником та погодженого митним органом строку. Митний орган, що виконав митнi формальностi, повiдомляє про це митнi органи призначення. У такому випадку перед навантаженням товарiв на судно митному органу подається тiльки перелiк цих товарiв, а при вивантаженнi — тiльки перелiк товарiв, що вивантажуються. Стаття 101. Митний статус товарiв, що помiщуються у митний режим транзиту 1. Iноземнi товари, помiщенi у митний режим транзиту, зберiгають статус iноземних товарiв. 2. Українськi товари, помiщенi у митний режим транзиту, зберiгають статус українських товарiв. Стаття 102. Завершення митного режиму транзиту 1. Митний режим транзиту завершується вивезенням товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення, помiщених у цей митний режим, за межi митної територiї України. Таке вивезення здiйснюється пiд контролем митного органу призначення. 2. При вивезеннi за межi митної територiї України товарiв, помiщених у митний режим транзиту, окремими партiями митний режим транзиту вважається завершеним пiсля фактичного вивезення за межi митної територiї України останньої з таких окремих партiй. 3. При ввезеннi товарiв на митну територiю України з метою подальшого їх помiщення у вiдповiдний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставлениям товарiв до митного органу призначення. 4. Митний режим транзиту також завершується помiщенням товарiв, транспортних засобiв комерцiйного призначення в iнший митний режим при дотриманнi вимог, встановлених цим Кодексом. 5. Для завершення митного режиму транзиту особою, вiдповiдальною за дотримання вимог митного режиму, до закiнчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, митному органу призначення повиннi бути представленi товари, помiщенi у митний режим транзиту, та митна декларацiя або iнший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу. 6. Митний орган призначення пiсля представлення товарiв, помiщених у митний режим транзиту, та митної декларацiї або iншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевiряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до перемiщення товарiв у митному режимi транзиту, та виконує митнi формальностi, необхiднi для завершення митного режиму транзиту. 7. Українськi товари, що вiдповiдно до пiдпункту «г» пункту 2 частини другої статтi 91 цього Кодексу перемiщувалися у митному режимi транзиту мiж штучним островом, установкою або спорудою, створеними у виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi України, на якi поширюється виключна юрисдикцiя України, та митним органом, розташованим на територiї України, зайнятiй сушею, випускаються з-пiд митного контролю пiсля фактичного доставлення цих товарiв до зазначеного органу. 8. Митний режим транзиту також припиняється у разi конфiскацiї товарiв, їх повної втрати внаслiдок аварiї або дiї обставин непереборної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї або дiї обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi фiнансiв. 9. У разi припинення митного режиму транзиту згiдно з частиною восьмою цiєї статтi вивезення товарiв за межi митної територiї України не вимагається, а гарантiї, наданi вiдповiдно до пункту 3 частини четвертої статтi 92 цього Кодексу, пiдлягають поверненню (вивiльненню).